You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Гнат Хоткевич "Довбуш"
Кажуть, щоби зрозуміти душу гуцула, треба самому вродитися гуцулом.
Своє бачення гуцульського краю, унікального колоритного світу, сповненого дивовижніх міфів та легенд, у всій його красі природи та неповторності звичаїв та говірок, втілив у своєму творі "Довбуш" харків'янин(!) Гнат Хоткевич.
І хоча свою історію Довбуша Гнат Хоткевич подав не за сюжетами найпоширеніших балад, сутність твору залишається одна і та ж.
Драґослав Міхаїлович "Коли цвіли гарбузи"
Як же так сильно можна любити свою Батьківщину, щоб найбільше жадати на її землях війни.
Спершу може здатися, що за такими твердженнями сербський письменник й дисидент Драґослав Михаїлович ідеалізує війну. Та у романі "Коли цвіли гарбузи" автор і не намагався оспівувати оди боротьбі за свободу, ні вищим ідеалам, ані героїзму чи пожертвам. Чогось суто політичного в романі нічого й немає. Все що в центрі уваги - це особиста драма головного героя.
Юзеф Лободовський "Очерети"
"Але Кубань - не росія. Тут вільний край споконвіку"
Землі, де "течуть молоко та мед", де масні чорноземи рясно родять пшеницею, де неймовірні багатства різновидів фруктів - то про Кубань. Це ніби як міфічний образ землі, порівняння з яким можна віднайти хіба що в Біблії. Там споконвіків жили працьовиті, закохані у старі з глибин віків звичаї люди. Вільні козаки.
Озрен Кебо "Сараєво"
"Людина, яка живе в мирний час, має тисячу бажань, людина, яка потерпає в час війни, - тільки одне"
Якби мені довелося читати цю книгу до повномасштабного вторгнення, я б сприйняла її за посил на кшталт застереження "аби лише в цивілізованому світі більше не було війни". Очевидно, що читаючи цю гірку правду я б наївно задалася питанням: де в той час була міжнародна спільнота, яка у 1945р. заприсяглася, що більше ніколи такого не допустить. Де та справедливість?
Кормак Маккарті "Дорога"
В цій історії немає ані початку, ані кінця. Вона як відрізок шляху. Дороги сповненої страждань та болю. Дороги як символу людського життя у світі, де вже немає місця добру, любові та людяності..
"Дорога" - метаморфічний твір, переповнений глибоких сенсів, і не лише з філософської точки зору, майже весь текст - біблійна алюзія. Маккарті змалював безрадісний постапокаліптичний світ, який довкола поглинутий порохом. І якщо у Біблії з пороху земного Бог вдихнув життя, то у Маккарті порох - символ його кінця. Все циклічно.
Фредерік Бакман "Ведмежа місто"
"Любов, яку батьки відчувають до своєї дитини, справді дивна... Це незбагнено... Це перевертає душу"
Книга, в якій автор розкриває різні життєві ситуації, в яких суспільство не завжди оцінює все об'єктивно.
Тут...
Батьківська любов. Сліпа. Твереза. Відверта. Кожен з батьків любить по-різному, але за силою вона однакова. Кожен намагається допомогти: хтось приховати, інші воліють захистити.
Правда. У кожного вона своя.
Довіра. Дітей батькам. Батьків дітям. А ще страх довіри.
Вільям Фолкнер "Червоне листя"
Продиратися крізь тексти Вільяма Фолкнера складно, а читаючи навіть символічно відчуваєш себе поруч із мисливцями в північноамериканських диких лісових угіддях із найпершої у цій збірці новелі "Ведмідь", бо й гадки не маєш чим обернеться полювання (читання). Але чим далі продираєшся крізь фолнерівські хащі (тексти), починаєш все більш здогадуватися, які автор залишив посилання.
Загалом із новелами В.Фолкнера похмуро по-осінньому, де-не-де пробираються відблиски іронії
як те скупе сонячне світло восени та все ж з приходом холодів слід очікувати повний декаданс.
Микола Хвильовий "Я (романтика)"
Зневірений, у розпачі, із відчуттями втрати Україною волі, із передчуттям її загибелі, він шукав в пролетарських ідеях ідеальний лад, а знайшов моторошне життя, повне вбивств, крові, смертей, страху, знущань і душевних мук. Цю непевність, яку переживав Микола Хвильовий, він передав у своїх творах.
Сила його письменницького слова не може не хвилювати. Це не просто читання, це незрозуміле відчуття до самого краю напруженого нерва із гидким післясмаком. Його новела «Я (Романтика)» зайде буром в серце і викрутить його на виворіт.
Ева М.Томпсон "Трубадури імперії. Російська література та колоніалізм"
Поступово щабель за щаблем, починаючи від пушкіна, лєрмонтова, толстого, тургенєва, солженіцина, закінчуючи сучасним античеченським дискурсом, російська імперія творила свій уявний образ у слові. Сама створила образ, сама в нього повірила, сама ж переконала в його правдивості інших (особливо загіпнотизований Захід, який закоханий у "велікую русскую літературу"). Переконала навіть ті народи, які підкорила, які самі в цьому образі розчинилися, як наслідок втратили свій власний голос і свою історію.