Друга світова добігала кінця. Переможець вже був очевидний. Троє світових лідерів Сталін, Рузвельт та Черчіль, зібравшись у Ялті -перекроювали мапу Європи на свій лад.

Долю українців у Польщі і поляків в Україні ще до тих перемовин визначив заздалегідь сам Сталін, легко взявши олівець та провівши на карті лінію кордону. Лише одна лінія на карті визначила людські долі та зруйнувала їхні життя.

Ця розповідь вирізняється з-поміж інших історій про Голокост. Вже в самій її назві закладені основні принципи позитивного мислення. Одна із небагатьох життєствердних історій у літературі, яка за допомогою "методу Поліанни" здатна надихати людство сприймати у довколишньому світі охочіше позитивну інформацію, аніж негативну. Саме цей напрямок психології застосував у своїй праці "Людина у пошуках справжнього сенсу" Віктор Франкл, та у праці "Вибір" Едіт Еґер, які пережили Голокост.

Не варто шукайти у цій книзі історичних фактів, їх тут не знайдеш.

Але й немає у ній страдальницького підтексту, яким зазвичай маніпулюють автори військових драм, щоб видавити сльозу у читача, - війна тут згадується відсторонено.

Та не відшукаєш у цій книзі динаміки, бо це монотонна розповідь, істину якої слід шукати поміж рядків.

Тут не треба співпереживати юнакові, у якого війна забрала юність, бо такі як він живуть споминами і не відпускають минуле, тому не бачать світла як символу надії в подальшому житті.

Ні, не заради співчуття до афганських жінок…

… і не для засудження вчинків екстриміських мусульман…

... і навіть не для того, щоб глибше познайомитися із традиціями та звичаями Близького Сходу…

…ця книга створена для того, щоб зрозуміти, що на нашій планеті є інша система [цивілізація]. Разом з тим подякувати Всевишньому, космосу чи будь-яким іншим вищим силам, за те що живеш поза межами тої системи, і що маєш свободу вибору (за яку тебе не позакидають камінням до смерті).