Провина зірок" - зворушлива історія про двох закоханих підлітків Хейзел та Огастуса. Усвідомлюючи про можливі наслідки, до зустрічі між собою, вони навіть не наважувалися закохуватися та заводити романтичні відносини, як інші підлітки. Адже, молоді люди - онкохворі. Але ця книга не про рак, не про боротьбу із ним, не про те, як пережити складнощі, історія про те як жити та отримувати насолоду від життя, незважаючи на смертельну недугу.

Водночас хочу відмітити, що книга не є депресивна - у автора чудове почуття гумору. Таке собі чергування трагізму та сміху.

Самотність. Хтось обирає її і вважає, що це свобода. Інші ж воліють відігнати навіть думки про неї. Але коли обривається життя близьких людей - сама доля закарбовує ці болючі почуття самотності глибоко в душу.

"На межі самотності" - книга про емоційні травми. Яку ж психологічну напругу довелося пережити в житті автору, щоб вилити стільки болі, туги та смутку на папір.

Люблю класику дитячої літератури за її безпосередню сентиментальність, бо серед безлічі сучасної літератури, це як ковточок свіжого повітря. "Таємний сад" така ж наївна та легка історія про дружбу та добро як і решта літератури із золотого фонду світової класики для дітей.

Але якщо у звичайних книгах про сиріт, читачі проймаються нещасливою долею сироти, і проявляють своє їй співчуття, то Мері зовсім інша - вона розпещена та зверхня дівчинка.

Читаючи драму Івана Кочерги, думками линеш в часи тисячолітньої давності - часи правління Ярослава Мудрого. Оповідь захоплює своєю цікавістю, стаєш наче учасником тих далеких подій, проймаєшся великою повагою до князя Ярослава Мудрого, який дбав про волю Київської Русі - праматері нашої України.

Думаю, що Івана Кочергу дуже привабила багатогранна та неоднозначна особистість князя: поєднання відваги, розуму, високої моральності, але й разом з тим честолюбства та лукавства.