"Крим Керіма" - це оповідь про 12-річного хлопчика кримського татарина та його сім'ю, і в цій історії є вдосталь різних емоцій, зрозумілих і дорослим, і дітям. Оповідь розгортається від золотого минулого кримського селища, далі крізь події Другої світової, на зміну нациської окупації приходом радянців, страшної депортації, моторошної подорожі в товарних вагонах і смертей людей до нестерпних умов життя і важкої праці в чужому Узбекистані. 

"У цій війні книжки були не лише жертвою, скільки зброєю. Нацисти жадали перемогти ворога не лише силою на полі бою, а й розуму у думках... Вони мали намір перемогти не шляхом знищення літературних й історичних традицій своїх ворогів, радше через крадіжки, володіння та перекручування фактів, обернувши бібліотеки, архіви, історію, успадкування і пам'ять проти них самих, заради того щоб краще усвідомити, як правильно написати цю історію. То була концепція, яка привела до дії наймасштабнішу в історії світу крадіжку книжок"

Світ німував, коли ми помирали" - цей вислів з книги найкраще демонструє крик маленького африканського народу ібо, якому так і не вдалося втримати незалежність своєї країни Біафри та опинитися на міжнародній мапі світу.

Звільнившись у середині минулого століття від колоніального минулого перед країнами Африки постало непросте завдання: не лише подолати безліч міжрелігійних, етнічних та внутрішньополітичних конфліктів, а й будувати майбутнє, не тяготіючи колоніальним минулим.

Прихід Незалежності приносить нові потрясіння, і разом з тим зраду обіцянки свободи.

Гіркий, похмурий, місцями жорстокий, іноді надто брутальний, але водночас добрий та милосердний ліричний роман від англомовного прозаїка танзанського походження, який пропонує споглянути на постколоніальне життя східноафриканського прибережжя.