Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Нема оцінок
Відгук на роман "За ширмою"
Роман "За ширмою"
Під враженням від роману Смерть вирішила ще познайомитися із творчістю Бориса Антоненко-Давидовича. Прочитала його роман " За ширмою". Написаний у 60 х роках минулого століття цілком у дусі прославляння радянщини, вся оця ода будівництву, ода трактору, - в цій повісті мені запам'ятався бульдозер, тобто автор постарався і добросовісно застосував усі прийоми щоб звеличити суспільний радянський устрій і той менталітет який має бути у правильного громадянина радянського союзу.
(2 оцінок)
Відгук на роман "Смерть" .
Важка тематика і підняті проблеми викликали смуток, але мова автора гіпнотична, реально затягує.
Головний герой неспокійний, його щось мучить... Мені важко назвати Костю Горобченка переконаним більшовиком, або заляканим... Він ніби у чомусь розчарований...
Костя колишній інтелігент, що вирішив порвати з своїм інтелігентим минулим. Бо це сором, кидає на нього тінь і він несталий як комуніст -більшовик, ненадійний тобто. Немає для нього нічого гіршого від того, що його вважають ненадійним.
Потік свідомості, сумніви, спогади.
(1 оцінок)
Ефект німого кіно, автор виступає у ролі коментатора, тут немає діалогів. Кадри цього німого кіно постійно супроводжуються сатирою і жартівливим сарказмом автора. Деякі сцени змушували ніяковіти: наприклад, непристойна сцена з фотографіями - від здивування загуглила коли написаний роман , - сто років тому... У героїв немає імен (лише Марія Савівна і то як узагальнення), а навіщо імена? Імена і не потрібні, це ж німе кіно! їх названо Інтелігент, батько, мати, покоївка, студент, дівчина, начальник.
(20 оцінок)
Зацікавившись почала читати. І нехай у мене зараз полетять гнилі помідори у банках. Прочитала книгу до половини другого розділу, і далі таку єресь читати немає моїх сил, нікому не раджу. Не в тім річ, що це російський письменник, хоч він до речі родом із України. Чому Булгаков змальовує сина божого з підігнутими плечами , що плазує перед Понтієм Пілотом? ТА ЦЕ БРЄД, ТОВАРІЩІ ! Мені стало фізично і морально погано від такого богохульства, і це Булгаков син священника. Книга недоречна у будь якому віці.
Нема оцінок
Чуттєвий сентиментальний мелодраматичний роман. Десь більшу частину при прочитанні у мене складалося враження, що романтизується подружня зрада. Ну не вистачило мені конкретики чим саме граф Оленський мерзотник. Звиклій до розкошів, розваг і утіх (це при подружньому своєму житті) Оленській було погано з чоловіком. Чим саме погано - тема не розкрита. От те що 'не така як всі' Елен Оленська поводила себе ницо і як, вибачте, б ..дь, для мене питань не виникло.
(1 оцінок)
Цей роман мені нагадав скоріше Александра Дюйма, чи п'єси Мольєра, а не Джейн Остін, як написано у передмові. Легковажність головних героїв, їхня, вибачте за русизм, взбалмошность, те як вони впадають у крайнощі -більше притаманно французам, ну де тут правильні, виважені англійці? Це лише моя думка, я не історик, я так бачу.
Які у заміжньої жінки можуть бути залицяльники, кавалери, прихильники? Що вони всі роблять у її будуарі у присутності живого чоловіка? - дають поради як красиво причепуритися, у що вдягтися, цілують руки, сиплють компліменти - це нормально це данина моді.
(1 оцінок)
Доволі цікавий детектив, з шерлокохолмським вайбом, переносить у Британську Індію 1920 року. Індія - країна контрастів: поряд з розкішшю правлячого класу - злидні простого населення. А постільки головний герой мав справу із магараджами, магарані, ювраджами -правлячим класом, то у творі зображена саме розкіш і багатства, які вони мають. Сюжет і герої перегукуються з Людиною , що підводиться. У Необхідному злі автор вирішив зробити більший акцент на релігії індійців. Пізнавально почитати про божества, яким поклоняються індійці , як вони це роблять.
(1 оцінок)
Неочікувано, але мені книга сподобалась. Найвищий бал. Не зважаючи на всю описану фантасмагорію, вважаю, що у книги є сюжет, є логіка, у героїв є імена, ага ( Зайчик - стьоб над літературою).
Самотність головної героїні, її мовчазний крик у мені відгукнулися. Це дійсно не стільки фантастика, скільки нестримний політ фантазії. Безліч красивих поетичних метафор.
Були епізоди, які читалися наче прекрасна романтична поема, поезія у прозі. Лебідка Ава, - як красиво і несподівано. Це круто так вміти писати.
Нема оцінок
До грошей ще треба і розум
Початок роману у мене викликав скептицизм. Якось все не правдоподібно, не життєво, відірване від реальності. Що багаті молоді красиві чоловіки, побачивши Ізабель, поводять себе так ніби в Америці і Англії більше жінок немає, відразу пропонують заміж і хто зна скільки чекатимуть на її згоду. А наша Ізабель без батька -матері без копійки - шага- цента у кишені їм відмовляє. Це при тому що вони їй подобаються. Ось справжня фантастика, подумала я. Та зайчик Мони Авад пострибав геть, не витримавши конкуренції цією романтичною казкою.
(1 оцінок)
Авторці вдалося занурити мене в атмосферу середньовіччя. Манера оповіді авторки: неспішно меланхолійна, віє сумом мене просто зачарувала. Сам роман сумний. Якраз під осінь.
Події відбуваються в один із періодів столітньої війни між Францією та Англією. Він англієць, ціль життя якого "вбивати французів, вбивати їх." І не просто тому що це французи, була поважніша причина. Вона - французка, що теж вболіває за свій народ. Обоє незаконно народжені, тобто не у шлюбі, обоє мають приналежність до своїх королівських дворів. І як їм не закохатися один в одного, скажіть будь ласка?
- 1
- 2
- 3
- 4
- далі ›
- в кінець »