Відколи в західному цивілізованому світі після Великої війни вперше озвучили вислів "Ніколи знову!", з тих пір не знайдеться вже й ліку, щоб дізнатися скільки разів порушено цю обітницю.

Ідеологія "загальної рівності", що волокла свої корені з часів марксизму і була проголошена в СРСР, видавалася привабливою інтелектуалам на Заході доти, допоки не дізналися про її практичне втілення в Радянському Союзі, Латинській Америці, Китаї, Північній Кореї та Камбоджі у формі диктатур, геноцидів, концтаборів, масових вбивств, голоду та війн.

Складна. Дуже і дуже складна історія про дуже складні речі. Історія, від якої хочеться просто громко і довго плакати через усвідомлення того, що все це відбувалось в реальному житті і все, що описано в книзі засновано на реальних подіях.

Концтабори. Голод. Холод. Знищення.

Чотири слова, якими можна описати цю книгу. Історія про дев'ятирічного хлопчика Бруно, який пізнав ті речі, які він ніколи не мав пізнати. Як і всі інші, хто опинився в таких самих обставинах.

Дуже маленька та скляна історія, яка нікого не залишить байдужим.
Історія про розумного Джорджа та нетямущого Ленні, які хочуть знайти можливість заробити грошей, а також мати якусь частину території, щоб там господарювати. Вони починають працювати на багатій фермі, але ніхто уявити не міг до чого це приведе і які будуть наслідки. Не все трапляється так, як гадається. На жаль.

Для мене – даремно витрачений час на цю книгу. От не розумію я цих депресивних баришень. Сюжет – вирваний клапоть з історії, де в потоці роздумів, оцінки ситуації, людей і подій, ти маєш вловити, що ж саме відбувається з головною героїнею, де вона, чому саме там. Баришня, що вчиться на виграну стипендію в гарному вузі, має стажування про яке мріють її ровесниці, вся в депресії, бо…. а бо що ж по суті? Я, особисто, не зрозуміла причину цієї депресії. Щось в родині сталося – а хз, ця тематика пройдена галопом і в мене навпаки склалося враження, що це у неї характер дай боже, а мама потерпає.