"Я відкриваю серце для любові..." Поезія Надії Полтавської відрізняєтсья від усього, що мені доводилося зустрічати. По-перше, вона яскраво індивідуальна, із відзнакою авторського світогляду та світосприйняття. По-друге, вона завжди і виключно світла, добра, така, що несе в собі радість, благодать, добро, втіху, мудрість, вічні істини. Жодного мотиву, навіть натяку на щось із інтонацією протилежною - суму, смутку, туги, відчаю та тим більше негативних почуттів і думок, - ви ніколи не знайдете під обкладинкою її збірок.

З Надією Полтавською я познайомилася на концерті у Будинку художників в Києві. Я грала першу частину Концерту Ф. Мельдельсона для скрипки, а вона була серед слухачів. А потім ми говорили, - я в той період майже не писала вірші, - але записала її номер та в майбутньому саме вона допомогла мені видати мою першу збірку віршів у Києві.
Надія Полтавська (це псевдонім) має близько 20 збірок віршів. Вона світла, поетична до кінчика нігтів, вона має друзів на кожній станції метро в Києві та далеко за його межами. І пише вона щохвилини, повсюду.

Книга Ольги Саліпи "Оля" розкриває перед читачем особисте життя Ольги Кобилянської. Авторка показує письменницю, як жінку, що прагнула щастя, мріяла бачити поруч себе надійного чоловіка, що стане її опорою. Жінка готова заради коханого Маковея зректися своєї творчості, піклуватись про нього: пекти пироги, прати сорочки і забути про свою творчість, але чи вартий чоловік такої "жертви"?, чи справді хоче талановитий Осип Маковей саме цього?. Можливо, чоловік витворив в своїй уяві ідеал жінки, якої не існує в реальному житті?....

Вперше я читала цей твір у школі. Тоді в мене з'явилося переконання в тому, що нічого особливого в творі немає, і що він значно поступається у цінності шекспірівському "Ромео і Джульєтта". "Навіщо писати твір із усім відомим сюжетом?" - супила брови я, шістнадцятирічна школярка і одночасно студентка музичного училища, не маючи поняття про те, що літературний твір не зводиться до самого лише сюжету.