Історія, з якою занурюєшся у 20-ті роки минулого століття в Сполучені Штати, в "епоху джазу" - вічної фієсти молодості та багатства. На тлі ще відчуваються наслідки Першої Світової війни, "втрачене покоління" спішить надолужити час, втрачений за часів війни, але тут вже й видніється не за горами новий злам – Велика депресія. Країна, яка не мала можливості на тривалий відпочинок, відкидає всі принципи моралі та живе нинішнім днем.

Читачи цю книгу, мимоволі опиняєшся у румунській провінції середини XIX століття, і з кожною  її сторінкою зачаровуєшся як же барвисто та правдиво відтворено письменником життя й трагічні долі селян Трансильванії.

Я з великою пошаною відношуся до ірландських письменників, передусім тому що зачасто боротьбу нашого українського народу порівнюють із ірладським народом, відповідно що й майстри пера, що в нас, то й них залишаються вірними захисники зневаженого народу. От серед ірладських митців мабуть не помилюся, що вважатиму найпопулярнішим - Джонатана Свіфта.

Здавалося, що ця казка розкриває відомий фольклорний мотив про чудодійне волосся, у якій добра фея Розабельверде із жалості дарує маленькій потворі Цахесу три чарівних волосинки, після чого все талановите й значне, що робиться й мовиться у його присутності, приписується лише йому, але у цьому творі, окрім казкової складової, Гофман розкриває широку панораму занедбаності суспільства.