Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

3
Середня: 3 (1 оцінок)

Розгром москви

Книга описує реальні переживання, події, емоції під час повномасштабного вторгнення у 2022 році. Історія ведеться від першої особи - звичайного чоловіка, за професією юриста, який добровільно пішов в ТРО захищати рідну землю від загарбників., який служив на фронті. Тому книга більше схожа на записи із щоденника, фронтові спогади, якими захотів поділитися герой.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Мій дідусь був черешнею

«Мій дідусь був черешнею» - тепла родинна історія, яка поведе Вас стежками дитинства. Разом з маленьким Андрійком Ви поринете в теплі обійми бабусі, почуєте такий рідний голос дідуся, відчуєте подих і шепіт черешні в саду, приємне гелготання гусей і кудахкання курей,  посмакуєте сабайон, приготований за власним бабусиним рецептом, відчуєте всю насолоду літа на канікулах у селі.

Саме бабуся з дідусем навчили хлопчика цінувати природу,  бачити серцем, любити тих, хто поряд і ніколи не забувати. Адже, яка казав дідусь: «Доки тебе хтось любить, померти неможливо».

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Книга про студентство

Не так багато в Україні дослідників студентської субкультури, особливо періоду перебування українських земель у складі Російської імперії. Харківський науковець Іван Посохов здійснив ґрунтовне дослідження з вивчення повсякденного життя студентів Харківського, Київського, Одеського університетів та порівняв його із життям студентів університетів імперії. З книги можна дізнатися про побут і звичаї молоді, умови проживання та харчування, ментальність, ставлення до жіноцтва й корпоративної честі. Створено картину життя молодої людини, що здобувала освіту в університеті. Наголошую на цьому.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Лоран Гунель "День, що навчив мене жити"

"Зрештою, кожен з нас має відгук у світі. І коли ми знаходимо своє покликання, у нас з'являється роль, яку ми маємо грати, яка є корисною людству, живим істотам, всесвіту..." - теза, котра змушує замислитися про співіснування всього живого у природі, але не на рівні біології чи ліпше сказати ботаніки, а на рівні психологічному, філософському. Думка, яка напевно приходить з часом. 

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Маю вдома=) Свого часу не хотів із нею прощатися і залишив. Висвітлення І пол. ХХ ст. мені подобається. Використовував часто і не для навчання, а для підготовки до спеціалізованих конкурсів, турнірів. Чим ближче до незалежності - тим "гірше" або правильніше - менш структуровано і розмито. Однак, наразі не знаю жодного автора, хто б впорався з цим же завданням краще. Фактологія на місці, дати правильні, основні події згадані, приділено увагу "українському питанню" на різних етапах історії.
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Інколи по-дитячому, інколи - наївно, інколи занадто просто і передбачувоно, часто без пояснень. Але це одне з кращих українських фентезі. Сісти, почитати, відпочити, навіть дорослому (прочитав її, коли мені було за 27). На думку багатьох "з претензією на Гаррі Поттера" яка провалилась. А як на мене це і не була "претензія", це доволі цікавий і своєрідний світ, а гра з часом - вічний і один найулюбленіших образів". Перша частина не найкраща і це, насправді, круто. Темп — ще один плюс. Книжка не розтікається, не буксує на місці.
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Новели про дітей

З цієї збірки новел мене найбільше вразили дві - «Новина» та «Кленові листки», в яких виразно зображено проблему дитинства, зокрема сирітства (напівсирітства). «Новина» вивчається у школі. Це невеличкий твір на три сторінки про Гриця Летючого, в якого померла дружина, залишилося дві дочки, яких він не в силах прогодувати. Як вихід він вирішує втопити дітей. Одну дочку втопив, інша ж випросилася, проте автор упевнений, що на неї чекає важке життя та злидні. Здається, Стефаник прагне захистити своїх героїв, довести, що саме соціально-економічні обставини загнали Гриця в цю безвихідь.

вподобати
0 користувачів вподобало.
4.47826
Середня: 4.5 (23 оцінок)
Скоріше в недочитані. Хтось радив, хтось не радив, а я не подужав. Поклав цю книжку десь на сторінці сто п'ятдесят. Може, навіть менше - не рахував. Просто в якийсь момент зрозумів, що далі не хочу. От є сцени насильства. Багато. Дуже багато. І я розумію - Дашвар показує жорстоку реальність села, де нема закону, де виживає сильніший. Але в якийсь момент це почало сприйматися як насильство заради насильства. Та найскладніше з мовою твору. Кажуть, що це "автентично", що так справді говорять. Може, й так.
вподобати
2 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (2 оцінок)
Читав "Маленького принца" о третій ночі, коли не спалося, і ця книжка почала розпадатися у руках на якісь фрагменти, що не складалися в цілісність. Може, саме в цьому й фішка. Сент-Екзюпері ніби пише дитячу казку, але водночас постійно підриває цей жанр зсередини. Льотчик у пустелі, який малює барана в коробці — це ж чистий абсурд, театр відсутності. Дитина просить барана, а отримує порожній квадрат з дірками. І це працює. Принц бачить те, чого немає. Ми всі так робимо. Читати це було як дивитися на власну відсутність сенсу через чужу метафору.
вподобати
2 користувачів вподобало.
4.75
Середня: 4.8 (4 оцінок)
Закінчив свого часу "Портрет Доріана Грея" із дивним присмаком у роті. Не можу сказати, що книга погана — вона блискуча. Але чи хочу я її перечитувати? Чи подобається мені? В цілому книга залишає після себе дивне відчуття моральної дезорієнтації. Я не знаю, чи засуджую Доріана, чи заздрю йому. Чи вважаю лорда Генрі циніком-маніпулятором, чи мудрецем. Чи є краса виправданням аморальності, чи навпаки — найнебезпечнішою пасткою. Що мене дійсно дратувало, так це описи. Вайлд може витратити три сторінки на перелік коштовностей та тканин, якими захоплювався Доріан, і це... нудно.
вподобати
1 користувач вподобав.