Дане оповідання являє собою «наукову працю», «дослідження» «вимерлої» нації (о, скільки лапок вийшло), що є нічим іншим, як сатирою на… можна зрозуміти на кого. ;) Чухраїнці отримали таку назву, бо забагато чухались (вже не знаю, чи ставити й тут лапки). :) Автор розглянув основні національні риси чухраїнців, а саме: 1. Якби ж знаття? 2. Забув. 3. Спізнивсь. 4. Якось то воно буде! 5. Я так і знав. Розглянуто ці риси було на прикладах з життя - для того, щоб всьому загалу було зрозуміліше. Але сатира ця добра, бо інакшого від Вишні можна не чекати, та обнадійлива.

Нещодавно, на одному з українських інтернет-форумів обговорювалась тема традицій української сім'ї. Так от один пункт був про те, що в українській сім'ї, часто дружина "пилить" свого чоловіка. :) Про це й дане оповіданнячко, в якому йдеться про сувору українську жінку, що навіть самого чорта здатна "запиляти". Нащо їй там якісь хати підпалені чи тварини не в гуморі?! Чорта їй подавай! ;) Хоча, мабуть, і про те, що любов таки сильніша за будь-яке зло, проникне у найбільш тверде серце, і від пазурів недобросовісної любки постраждати може будь-хто.

У столичному Домі освіти та культури «Майстер-клас» відбулася презентація нової книжки Сергія Жадана «Месопотамія».

Очень интересная книга, и не только для юристов. Лично меня, более всего заинтересовали - это конечно процесс Жанны д'Арк, дело Бодлера было также весьма занимательным и нижеприведенные.

Так называемое "дело о ядах" или процесс по делу отравительницы Бренвилье просто поражает. Бренвилье - дьявол в женском обличии.