You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Вірші, які вподобала Мельпомена
Про нову книжку Ігоря Померанцева в пресі ні слуху, ні духу. Якщо відмотати стрічку часу на декілька місяців назад, можна згадати грандіозну презентацію «Ноmo eroticus», феєричну виставу, яку здійснив театр «МІСТ» у стольному культурно-освітньому центрі «Майстер Клас». Поєднання полуничної поезії з музикою, акторською грою, яскравою хореографією й незвичним відеорядом – дійство, яке мало б спонукати майстрів клавіатури до написання нових матеріалів, але… на жаль.
Відгук на книгу: Несподівана вакансія
Професор Ленгдон і таємниця дантівської чуми
Останнім часом: історія, багато творів митців минулого і, власне, самі митці надихають митців сучасності. Нема різниці, чи то в кіно, чи то в літературі. Узяти б, хоч Конан Дойлівського Шерлока Холмса, папське сімейство Борджиа, шедеври Леонардо Да Вінчі та й самого Леонардо. Класичні твори і їх автори ніби магнітом приваблюють до себе сучасних письменників, кіношників і поетів. Не став, вкотре, винятком Ден Браун. Останній його бестселер «Інферно» присвячений Данте Аліг‘єрі та його знаменитій поемі «Божествена комедія».
Еротика, інтертекст і яблука в кленовому сиропі
Література – то така страва, яку варто подавати… а от холодною чи гарячою – справа виключно авторська. Поки писанина лежить традиційно у шухляді або по-новітньому покоїться десь на електронних носіях – вона так і лишиться просто «писаниною» і ніколи не стане літературою. Тому з’ява нової книги – як пологи – не легка, але результатом переважно лишаєшся задоволений. Таким чином ти стаєш літературою, а от якою – це вже діло за часом і читацьким смаком. Чим її приправляти – теж дуже особисте: хтось любить гостріше, хтось солодше, комусь з кров’ю, а комусь з полуницею…
Сampus novеl
Старий-новий університетський роман (campus novel) Анатолія Дністрового переносить читача в провінційний Ніжин – славнозвісне гоголівське місто, овіяне легендами та містикою. Правда, про великого письменника там ідеться хіба що в географічному контексті й чогось таємничого та надприродного не описується. Натомість в «Патетичному блуді», себто «Тибеті на восьмому поверсі» (нова назва роману) розповідається про звичайнісіньких спудеїв з їхнім безтурботно-розбещеним життям, про звичайну обшарпану «общагу», нещасливі долі викладачів.
Белый Город
Белый Город
Впечатления от романа Антона Лика (Екатерины Насуты и Евгения Данилова) «Жизнь решает всё» (второй том двухтомного романа) и вообще – по итогам... – Луганск: ШИКО, 2012 (серия «Антология МИФа»)
Лучше живым быть,
нежели мёртвым,
всяко живой наживётся...
«Старшая Эдда», «Речи Высокого»
Даже слепой
до сожженья полезен,
что проку от трупа!
Там же
1
Убить тегина!
Убить тегина!
Впечатления от романа Антона Лика (Екатерины Насуты и Евгения Данилова) «Смерть ничего не решает» (первый том двухтомного романа). – Луганск: ШИКО, 2011 (серия «Антология МиФа»)
Собственно, должен сразу предупредить: это не будет рецензия как таковая. Это скорее размышления лемминга, который ходит вокруг кусочка сыра, который не похож на сыр.
Опять же, учитывая, что речь пойдёт о первой части цельного произведения, ряд претензий и вопросов можно будет автоматически снять, исследуя целый роман. Чтобы не предъявлять претензии к столбу, который окажется ногой слона, хе-хе.
Сторінки кленові
Лірика Ярослава Карпця зворушена меланхолійними струнами, де «у грації танцю ми поєднались». Такі вірші вибудовують асоціативну канву переживань та відчуттів ліричного героя. Є рядки що структурно нагадують прийом тези й антитези Павла Тичини із збірки «Замість сонетів та октав», як-от:
яблуко…
гарячим сонцем
міниться…
червонощоке, соковите.
аж ось зірветься
від пориву вітру –
впаде,
розколеться,
згниє…
на сонці
Така приреченість часто завдає болю й людині, тому маємо підставу сприймати вірш як наскрізну метафору із персоніфікованим образом яблука.
Круто, але буває і краще у самого ж автора
Ця книга, звичайно, суперська. Але мене бентежить те, що "Інколи нестерпно мріється" того ж Кізі зовсім маловідома, хоча цей роман - просто бомбічний насправді! Може, така ситуація склалася через те, що просто Голлівуд не зняв за ним фільму? Сумно трошечки, але для істиних поціновувачів - рекомендую.
Маски Патріарха
В «УПА» з'явилася книжка вибраної поезії Юрія Андруховича. Власне, до червоного й ошатного видання увійшло не все з п’яти збірок Юрія Ігоровича. Причина в тому, що тексти, написані для гурту «Мертвий півень», за визначенням Патріарха, − зовсім інший жанр.
Тому фани творчості автора й музичні гурмани водночас не побачать улюблених хітів у цій книжці. Натомість основний корпус текстів «БУ-БА-Бістського» періоду та «Листи в Україну» вкотре потішать читацьку аудиторію.