Прочитала швиденько,хотілося знати,як там сюжет розгортатиметься,але...не вразила мене ця книга,на відміну від всіх інших творів пані Ірен. Ідея цікава,але чогось мені не вистачило. Чи може забагато я Роздобудько вже перечитала,Все відбулося прогнозовано для мене,а я звикла,що Ірен дивує.Єдине,що дуже мені сподобалося-думка,про сприйняття нами наших батьків.Батьки завжди є чимось вищим,авторитетнішим,ніколи не думаємо(не уявляємо),що вони могли так само відпочивати з друзями,веселитися,робити нерозважливі вчинки,вести дурні розмови..))

Насправді останній роман Міли Іванцової «Сердечна терапія» – це роман про людей: про жінок, сильних, сміливих, рішучих або підлих, мстивих і самозакоханих, і про чоловіків, ніжних, чутливих, турботливих – справжніх. Але і про шанс – шанс зустріти серед безлічі людей СВОЮ, саме ту, відчути цю близькість, спорідненість; шанс змінити щось у своєму житті, почати рухатись в іншому, правильному, напрямку, бути щасливим. І кожен це щастя розуміє по-своєму, і шукає по-своєму. Або не шукає – і воно знаходить його саме.

Коли береш книгу, то одразу звертаєш увагу на її гарне художнє та поліграфічне виконання. Вона ніби сама проситься до рук – така яскрава і весела в неї обкладинка! А які чудові малюнки, виконані дітьми, що навчаються в інтернатах Дніпропетровської області. Це велика знахідка – оздоблювати дитячі видання малюнками самої малечі, ніби коштовностями діадему прикрашати. Тільки талановиті та старанно написані твори можуть надихнути дітей на творчість!

У новій книжці професорки О. Слоньовської «Дівчинка на кулі», яка вийшла у 2012 році, на тлі суспільних процесів 1960–1990-х років у Радянському Союзі розгортається історія сільської провінціалки Ольги. Роман позначений автобіографізмом, сповнений колоритних сімейних конфліктів, дидактизму, соціально-політичних реалій епохи та плаксивого сентименталізму.