Книга "Діти залізниці" Едіт Несбіт вже стала класикою англійської літератури, написаною для дітей. Це чудова життєствердна історія розповідає про важливість взаємодопомоги у житті людей.

Залізниця виступає як символ міцного сталевого зв'язку як між взаєминами окремих людей, так і між членами родини, яка волею долі опинилася у скруті, адже кожна родина проходить випробування горем та нещастям, але не кожну родину вони об'єднуюють та укріплюють.

В радянські часи творчість Бориса Антоненка-Давидовича довго замовчувалася, адже письменник свого часу провів у засланні у Сибіру, а повернувшись в Україну, писав "у шухляду" з вірою, надією та сподіваннями, що прийдуть часи, часи незалежності і його твори прочитає український читач.Фактично Борис Антоненко-Давидович знайшов свого читача після своєї смерті.

Письменник впродовж свого життя ніяк не міг осягнути розумом, що є люди, які здатні зневажати свій народ, його мову, свої духовні корені. Всі ці переживання він передав у повісті "Слово матері"