Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

5
Середня: 5 (1 оцінок)
Почала читати не читаючи опису, тому не знала чого чекати. Тому на початку не могла зроміти що читаю) який це жанр ,чи може це просто розповідь якогось лікаря).. Виявилось що це просто шедевр) Настільки правдоподібно все подано, що задумуєшся чи не відбуваються такі події в реальному, теперішньому світі. Головний герой плавно стирає межу між нормальним і аморальним і ти сам задумуєшся над тим, до якої межі в поганих,ганебних вчинках дійшов би ти. Рекомендую
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Крадійка суниць

«Крадійка суниць» — це не просто продовження історії з «Шоколаду», це — тихий епілог, де кожен новий аромат нашаровується на старі рани. Дива тут уже не викликають подиву. Вони — частина побуту, як хліб чи какао. Сюжет рухається навколо тіні після смерті — коли вже немає того, хто був центром, але його вплив ще довго не розвіюється. Смерть є, та водночас і немає — так, як відсутній запах, що все ще стоїть у кімнаті. Магія, яка колись була грайливою, стає обережною, наче втомленою. «Крадійка суниць» — роман про спадок, який не завжди матеріальний.

вподобати
0 користувачів вподобало.
4.5
Середня: 4.5 (2 оцінок)
Книга варта найвищої оцінки. Вважаю, що хто б якого жанру не був фанатом - цю книгу має прочитати кожен!!! Багато над чим задумуєшся, наприклад над тим як насправді наш світ сприймає людей "не таких як всі" і чи справедливе місце вони займають в суспільстві. Знайома і з іншими творами автора, вважаю що своїм непідробним стилем він чудово приправлює всі свої твори. Дану книгу не просто рекомендую,а наполягаю на прочитанні!
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Пастка

У «Пастці» немає катастрофи — є повільне, виснажливе скочування вниз, яке майже не чути, поки не стане запізно. Це історія без героїв, без злодіїв, без хепі-енду — як саме життя, коли тобі не пощастило народитися внизу. Париж у Золя — це не місто закоханих, а бетонна пастка, де замість вулиць — зношені звички, а замість перспектив — дірки в стінах. Алкоголь тут — не символ розбещення, а ліки від безвиході, які перестають діяти. Золя показує, що пияцтво — не порок, а наслідок. Не причина, а симптом. Опис побуту — не декоративний, а функціональний: він не для антуражу, а щоб стало тісно.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Думаю всім з дитинства знайома історія про дівчину Алісу в країні див. Хоча це завжди рахувалась дитяча ісорія, вважаю що книга дуже не проста і багато чого містить між рядками і не кожен зрозуміє всі її посили. Саме ця книга яка на фото сподобалась тим ,що тут є одна цікавинка(не знаю чи задум автора ,чи видавництва,але дуже вдалий) - щоб дочитати книгу, потрібно буде трішки покрутити книгу в раках
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
В дорослому віці чомусь вже не читаємо казки, правда ніхто і не пише казки для дорослих. А тут справді казка для дорослих, принцеса, пригоди, казкові створіння і щей все це подано в непідробному стилі Кінга - просто ідеально. Люблю Кінга, хоча важаю його автором не для всіх, але дума -дана книга сподобається і не фанатам Кінга
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Кар’єра Ругонів

У «Кар’єрі Ругонів» Золя відкриває епопею «Ругон-Маккари». Золя вміє бачити те, що ховається під лискучими фасадами: за тихими вулицями — амбіції, за сімейними вечерями — інтриги, за молитвами — жадоба влади. Саме тут народжується династія Ругонів — сім’я, яка виросте на ґрунті політичних маневрів, зрад і невтоленних бажань. Золя майстерно розкриває природу влади — як хворобу, що передається не через ідеї, а через кров, бажання, страх. У романі немає політичного пафосу: замість гасел — голод і хитрість, замість тріумфу — купівля лояльності.

вподобати
0 користувачів вподобало.
4
Середня: 4 (1 оцінок)

Жерміналь

Центральний герой з’являється у шахтарському селищі, де вже давно панує зневіра, і пробує зрозуміти, чому люди, які працюють до кісток, майже нічого не мають. Його революційні ідеї, народжені не з книг, а з голоду й приниження, стають сірником біля діжки з порохом. Золя не романтизує бідність. Його шахтарі — не герої, а звичайні люди, які б'ються за виживання. У їхніх домівках пахне пліснявою, в кухнях гримлять порожні каструлі, а діти з малих літ знають, як виглядає смерть. І ця реальність не подається як трагедія — це просто життя, яке є.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Читання по складах

Відомий педагог Василь Сухомлинський активно займався із дошкільнятами та молодшими школярами. Окрім педагогічних творів, у нього є ще оповідання - невеликі за обсягом, проте надзвичайно повчальні. Укладачі книги «Як котові стало соромно» вирішили підібрати декілька оповідань й розділити їх на склади, щоб дошкільнятам було легше опанувати методику читання. Тексти набрано великим шрифтом; до кожного оповідання підготовлено чудові яскраві ілюстрації.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Велике нерозділене кохання

Ця новела є автобіографічною: колись батька Григора Тютюнника було відправлено в Сибір, а матір та кохана жінка разом шукали його. Новела «Три зозулі з поклоном» про кохання - нерозділене кохання Марфи до Михайла. У шлюбі жінка прожила всього два роки, потай кохала Михайла, одруженого із Софією, матірʼю оповідача. Перебуваючи у Сибіру, Михайло надсилає дружині листи, про надходження яких завжди знає Марфа. Вона просить листоношу пригорнутися до листа, плаче над ним. Цікаво, що Софія ніколи не вгадувала, в який день отримає листа від коханого.

вподобати
0 користувачів вподобало.