Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Крадійка суниць
«Крадійка суниць» — це не просто продовження історії з «Шоколаду», це — тихий епілог, де кожен новий аромат нашаровується на старі рани. Дива тут уже не викликають подиву. Вони — частина побуту, як хліб чи какао. Сюжет рухається навколо тіні після смерті — коли вже немає того, хто був центром, але його вплив ще довго не розвіюється. Смерть є, та водночас і немає — так, як відсутній запах, що все ще стоїть у кімнаті. Магія, яка колись була грайливою, стає обережною, наче втомленою. «Крадійка суниць» — роман про спадок, який не завжди матеріальний.
Пастка
У «Пастці» немає катастрофи — є повільне, виснажливе скочування вниз, яке майже не чути, поки не стане запізно. Це історія без героїв, без злодіїв, без хепі-енду — як саме життя, коли тобі не пощастило народитися внизу. Париж у Золя — це не місто закоханих, а бетонна пастка, де замість вулиць — зношені звички, а замість перспектив — дірки в стінах. Алкоголь тут — не символ розбещення, а ліки від безвиході, які перестають діяти. Золя показує, що пияцтво — не порок, а наслідок. Не причина, а симптом. Опис побуту — не декоративний, а функціональний: він не для антуражу, а щоб стало тісно.
Кар’єра Ругонів
У «Кар’єрі Ругонів» Золя відкриває епопею «Ругон-Маккари». Золя вміє бачити те, що ховається під лискучими фасадами: за тихими вулицями — амбіції, за сімейними вечерями — інтриги, за молитвами — жадоба влади. Саме тут народжується династія Ругонів — сім’я, яка виросте на ґрунті політичних маневрів, зрад і невтоленних бажань. Золя майстерно розкриває природу влади — як хворобу, що передається не через ідеї, а через кров, бажання, страх. У романі немає політичного пафосу: замість гасел — голод і хитрість, замість тріумфу — купівля лояльності.
Жерміналь
Центральний герой з’являється у шахтарському селищі, де вже давно панує зневіра, і пробує зрозуміти, чому люди, які працюють до кісток, майже нічого не мають. Його революційні ідеї, народжені не з книг, а з голоду й приниження, стають сірником біля діжки з порохом. Золя не романтизує бідність. Його шахтарі — не герої, а звичайні люди, які б'ються за виживання. У їхніх домівках пахне пліснявою, в кухнях гримлять порожні каструлі, а діти з малих літ знають, як виглядає смерть. І ця реальність не подається як трагедія — це просто життя, яке є.
Читання по складах
Відомий педагог Василь Сухомлинський активно займався із дошкільнятами та молодшими школярами. Окрім педагогічних творів, у нього є ще оповідання - невеликі за обсягом, проте надзвичайно повчальні. Укладачі книги «Як котові стало соромно» вирішили підібрати декілька оповідань й розділити їх на склади, щоб дошкільнятам було легше опанувати методику читання. Тексти набрано великим шрифтом; до кожного оповідання підготовлено чудові яскраві ілюстрації.
Велике нерозділене кохання
Ця новела є автобіографічною: колись батька Григора Тютюнника було відправлено в Сибір, а матір та кохана жінка разом шукали його. Новела «Три зозулі з поклоном» про кохання - нерозділене кохання Марфи до Михайла. У шлюбі жінка прожила всього два роки, потай кохала Михайла, одруженого із Софією, матірʼю оповідача. Перебуваючи у Сибіру, Михайло надсилає дружині листи, про надходження яких завжди знає Марфа. Вона просить листоношу пригорнутися до листа, плаче над ним. Цікаво, що Софія ніколи не вгадувала, в який день отримає листа від коханого.