Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Маленькі чоловіки
Дія розгортається у маленькому притулку, створеному Джо Марч та її чоловіком. Тут панує не сувора дисципліна, а живий інтерес до кожної дитини. Олкот описує навчання не як механізм нав’язування правил, а як процес розкриття індивідуальностей. Її вихованці — не зразки доброчесності, а діти зі своїми вадами, страхами й надіями. Саме в цій невимушеності, в цій готовності приймати дитину такою, якою вона є, криється найбільша цінність книги. Стиль Олкот простий, проте не примітивний. Її описи — це не декоративні прикраси, а частина настрою, атмосфери, внутрішнього світу персонажів.
Маленькі жінки
Це історія про чотирьох сестер у Новій Англії, всі — частина одного досвіду дорослішання. Олкот пише про щоденне: сварки, мрії, невдачі, вибори, які здаються дріб’язковими, але формують людину. Її проза проста, без прикрас, ніби лист від близької подруги. Стиль Олкот спокійний і уважний до нюансів. Вона не диктує мораль, а запрошує спостерігати. Тут немає емоційного пресингу, як часто буває в сентиментальній прозі того часу, лише м’яка інтонація, щире співчуття до своїх персонажів.
Довгий шлях до щастя
У моєму дитинстві ця книга була дуже популярною, тому прочитати «Джейн Ейр» було справою честі. Я тоді навчалася у восьмому класі, а книгу хтось подарував мені на день народження. Опанувала я її за тиждень. Не сказала б, що тоді отримала велике задоволення від читання, бо твір девʼятнадцятого століття, коли письменники любили довгі речення та повчальний стиль.
Серія контрастних книжок
Кажуть, що на Заході було розроблено спеціальну методику якраз для немовлят, щоб вони краще сприймали реальність. Відомо, що малюки бачать світ чорно-біло, тож контрастну книжку спеціально було виготовлено шляхом поєднання картинок двох кольорів. Загалом таких зображень 12. Книгу виготовлено на твердому картоні; вона являє собою розкладачку, що дітям неодмінно припаде до душі. Окрім геометричних фігур, є також звірі та комахи. Наприклад, Лев, собака, бджола. Частина зображень виконана чорно-біло, частина - із додаванням до цих двох кольорів жовтого чи блакитного.
Ворон
У книзі «Ворон» зібрані вірші, що звучать наче відлуння зі старого порожнього дому. Холодні кімнати пам’яті, скрипучі сходи підсвідомого, зачинені двері туги — усе це в його текстах сама суть. Головний вірш збірки, «Ворон», — це не просто готична історія з птахом і привидами. Це сцена, де розгортається монотонний, безнадійний діалог людини зі своєю втратою. Ворон не є вісником зла. Його «Ніколи більше» не загроза, а нагадування, що деякі речі не лікуються часом. Вірші з цієї збірки читаються, як сни: уривчасто, неспокійно. Книга «Ворон» — не збірка страшних історій у римах.
Чорний кіт
Едгар По відомий своїм тяжінням до психологічного мороку. У невеликому за обсягом тексту відображається поступова деградація особистості. «Чорний кіт» — це розгорнутий портрет внутрішнього краху. Оповідач — не злодій у класичному сенсі. Убивство кота — акт не демонічний. У ньому — слабкість, а не сила. Страх, а не лють. Цікаво, що містичний елемент — другий кіт, примара чи, можливо, галюцинація — не пояснюється прямо. По залишає простір для сумніву, а в сумніві й зароджується справжній жах.
Революційна поезія
Павло Грабовський у більшості з нас асоціюється не з «Веснянками», а зі «Швачкою» - твором, який діти 1990-х вчили у школі напамʼять. Про невтомну трудівницю, що з раннього ранку до пізньої ночі працює. Однак у пропонованій до розгляду збірці є чимало інших поезій революційного спрямування, що закликають до боротьби за визволення від кріпацтва і капіталізму й до кращого життя людей праці.
«Батькова рада» - поезія про пильність й обережність. Батько нібито дає дітям пораду говорити тихіше про свої задуми (напевно, йдеться про революційні мрії), щоб ніхто не підслухав й не здав.
#
Система доктора Смолла і професора Піріа
замість очікуваного готичного страху — ми занурюємося у майже сатиричну притчу. По вміло грається зі сприйняттям — герої розповідають про гуманістичну, м’яку «нову систему» лікування психічно хворих, яка поступово виявляється чимось зовсім іншим. Автор демонструє ситуацію, у якій норма і патологія міняються місцями так природно, що це вже не лякає, а тривожить. Ідея підміни — центральна в цьому тексті. Хто справжній лікар, а хто пацієнт? Хто вирішує, яка поведінка — нормальна? По пропонує не відповідь, а сцену, в якій усе зміщено, наче в кривому дзеркалі.
Оповідь Артура Гордона Піма
Серед творів Едґара Аллана По "Оповідь Артура Гордона Піма" вирізняється. Це експеримент, у якому морська пригода межує з містикою, документалізм із маренням. На рівні сюжету — це історія юнака, який тікає зі звичного світу вглиб океанічної безодні. Але у тексті ця втеча перетворюється на занурення у внутрішню прірву свідомості. По розгортає подорож як поступове зрушення реальності: від корабельної пригоди — до лавкрафтівського жаху перед первісною пусткою.