Рецензії та відгуки на книгу

Оповідання «Провалля і маятник» побудоване на відчутті тиску, безвиході й поступового стирання меж між тілесним страхом і внутрішнім надломом. По фокусується на тому, як людина переживає небезпеку, коли залишається з нею наодинці. Простір тортур описано з такою детальністю, що він починає здаватися живим. Маятник стає не просто знаряддям страти, а нав’язливою присутністю часу, що неухильно наближає кінець. Це створює гнітючу атмосферу, в якій головний герой поступово втрачає надію, але не припиняє чинити опір. Для середини XIX століття такий підхід був новим.

У збірці представлено три повісті Миколи Ярмолюка та з десяток оповідань. Скажу відверто, що до 2002 року про цього письменника я ніколи не чула. Однак 23 роки тому, під час навчання в педуніверситеті, стала учасником літературної зустрічі із цим митцем. Тоді вирувала політична кампанія, і пан письменник завітав до студентів зі своєю книжечкою, видання якої профінансував кандидат у депутати. От тоді я на власні очі побачила Миколу Ярмолюка - скромно одягненого, простого, але надзвичайно талановитого літнього чоловіка. Улітку залюбки прочитала цю книгу.

Придбала даний посібник ще в студентські роки, коли навчалася на пʼятому курсі. Він став у нагоді й не раз допомагав мені - під час підготовки до занять з української літератури в університеті, під час практики у школі, став у нагоді моїй сестрі, коли вона навчалася у школі. 

Замість знайомих сюжетів про соціальні ролі, людські вади та буденну драму, тут — щось зовсім інше. Немов на мить Бальзак відвернувся від метушливого світу буржуазії, щоби зануритись у простір, де реальність розмивається. Це не роман у звичному сенсі — радше спроба передати містичний досвід через образ Серафіти. Вона одночасно і чоловік, і жінка, і ні те, ні інше. Але головне — вона ідея, втілена в живому образі, провідник у простори, де тіло, стать, навіть індивідуальність — лише тимчасові форми. Мова твору — сповільнена, урочиста, майже церемоніальна.