Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Сходження Ганнібала
У «Сходженні Ганнібала» Томас Гарріс повертається до витоків — не з метою пояснити зло, а щоб показати, як воно вкорінюється. Це повільна, місцями моторошно тиха історія про дитинство і юність людини, яка згодом стане доктором Лектором. Вона позбавлена героїки, але наповнена деталями, що краще за гучні діалоги говорять про травму, мовчання та трансформацію. Гарріс змінює темп порівняно з попередніми романами. «Сходження» — не трилер у звичному сенсі, а радше історичний психологічний роман. Події розгортаються повільно, ніби приглушено, як спогади, що намагаються виплисти на поверхню.
Ганнібал
Томас Гарріс у «Ганнібалі» продовжує історію культового антагоніста, занурює читача у хворобливо витончену гру між жорстокістю, естетикою та моральною невизначеністю. Це роман змушує переосмислити саму природу зла. На відміну від попередньої частини — «Мовчання ягнят» — у «Ганнібалі» менше класичного трилерного ритму і більше спокійного, навіть повільного занурення в психологію персонажів. Особливо — в психіку самого доктора Лектора.
Червоний дракон
Це глибока багатошарова історія про людську слабкість, внутрішню боротьбу, спокусу темрявою. У центрі сюжету колишній агент ФБР, який володіє унікальною здатністю «бачити» хід думок серійних убивць. Саме він колись затримав Лектера, і тепер повертається до розслідування нового моторошного злочину. Ґрем повинен знову зануритися в темні глибини чужої свідомості — ризикуючи втратити власну. Це не «чорнуха» і не трилер заради кривавих ефектів. Це — психологічна реконструкція зла, в якій важливе не те, що сталося, а чому це сталося.
Мовчання ягнят
Стиль Гарріса — стриманий, без емоційного тиску. Він уникає зайвих оцінок, даючи подіям і персонажам «говорити» самостійно. Його проза точна, майже клінічна, але водночас чутлива до деталей. Сцени насильства не виписані з метою шокувати — вони функціональні, органічні в контексті розповіді. Завдяки цьому текст не відштовхує, а тримає напругу через атмосферу, а не через жорстокість. Окрема увага — до образу Ганнібала Лектера. Він не демонструє жорстокість відкрито. Його сила — в інтелекті, спостережливості та абсолютному контролі. Гарріс не романтизує зло, але й не спрощує його.
Тридцять шість стратагем
«Тридцять шість стратагем» — це не твір одного автора і не результат миттєвого осяяння. Це зібрання мудрості, що проростала крізь століття, формувалася у вирі військових кампаній, політичних змов і філософських спостережень. Фрази на кшталт «Обманути небо, щоб перетнути море» чи «Пожертвувати сливою, щоб урятувати персик» звучать майже як витончені поетичні метафори, однак за їхньою образністю ховається жорсткий розрахунок. Це не загадки заради краси — це формули поведінки у складних і часто небезпечних ситуаціях.
#
Студенти .Війна.Україна.
«Людина і зброя» — це не просто роман про війну, як може здатися з назви твору; це канонада, що лунає у вухах читача, котрий насмілився взяти в руки цей твір. Гончар як вмілий польовий хірург, десь поблизу фронту, пером відсікає лишнє: романтику, пропаганду воєнних конфліктів. Лишає полоненому читачеві: смуток за рідним краєм, біль, жах, побаченого студентськими очима лиха. Лиха, що насувається свинцевими дощами, залізними птахами, — тими, що їх створили собі подібні нащадки Ґете, Шиллера, Бетховена.
Думати як Леонардо
Деніел Сміт досліджує, що саме зробило мислення Леонардо настільки революційним. Мова книги легка, майже прозора. Книга не перевантажена термінами, корисна за змістом. Центральна ідея — розвивати у собі допитливість. Леонардо питав про все: чому небо блакитне, як літає птах, що приховано під шкірою людського тіла. Сміт закликає і нас ставити більше питань, навіть якщо відповідей немає. Автор пропонує практики: вести щоденник ідей, малювати, спостерігати. Усе це інструменти мислення, які да Вінчі використовував інтуїтивно.
Український Фауст
Читати цю новелу доволі складно, а якщо не знаєш історичного контексту, то й не розберешся. По суті, це опис життя увʼязнених у радянській тюрмі у 1918-1919 роках, під час громадянської війни. У новелі є декілька героїв різних політичних поглядів. І всі вони перебувають в одній камері: російський шовініст, тобто прибічник білих і єдиної самодержавної Росії; польський націоналіст; Фавст з Поділля, тобто український націоналіст, селянин, що створив власний загін і боровся за незалежну Україну. Це звичайна людина праці, далека від читання книжок та студіювання історії.
Шагренева шкіра
Сюжет побудований навколо молодого чоловіка, який знаходить шматок шагреневої шкіри, який виконує будь-яке бажання. Проблема в тому, що кожне виконане бажання скорочує життя. Цей образ працює як сильна метафора. Він про те, як наші бажання впливають на нас, як ми розмінюємо здоров’я, час, енергію. Бальзак змальовує це без зайвої моралізаторської нотки: чим більше ти хочеш, тим швидше згоряєш. Бальзак пише розлого. Він уважний до деталей, охоче зупиняється на описах інтер’єрів, мови тіла персонажів, дрібниць повсякденного життя. Це додає роману атмосфери.
Імпресіоністична новела
Якщо Михайло Коцюбинський є майстром імпресіоністичної новели дорадянського часу, то Григорій Косинка є митцем часів «розстріляного відродження» 1920-х років. Новела «У житах» є чудовим прикладом. Сюжет є простим: дезертир Корній Дізік зранку опиняється у житах, він там переховується. Це його рідні краї, і природа нібито на боці втікача (за манерою опису постає «Інтермецо» Коцюбинського), але паралельно із цим Корній нібито чує, як рослини наспівують «дезертир». Згадуються Корнієві революційні роки, розстріли; повз нього проїжджає багатій Дзюба, у дворі якого було розстріляно комуніста.