Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Що це взагалі таке?
Ця книжка — не підручник, не суха лекція і не хронологія ізмів. Це щось набагато живіше. Уявіть собі прогулянку музеєм сучасного мистецтва з другом, який не морщит лоба і не сипле складними термінами, а розповідає, чому Дюшан поставив пісуар у виставковий зал, чому Ворхол робив копії супових банок, і чому це все — не жарт. Гомперц володіє рідкісним даром пояснювати складне — просто, але без спрощення. Він ніби підморгує читачеві: «Так, я знаю, ти теж думаєш, що це якась маячня. Але давай разом подивимось, що за цим ховається». І ти дивишся.
Поглянь, що ти пропустив
Ця книга — як запрошення пройтись з автором по тиші галереї, де картини не мовчать, а говорять. І не лише про себе, а про нас — сучасних, втомлених, трохи розгублених у світі, який змінюється швидше, ніж ми встигаємо осмислити. Вілл Гомперц — не з тих, хто говорить зверху вниз. Він не читає лекцій, не завалює датами чи важкою термінологією. Натомість він — ваш попутник. Дотепний, уважний, часом іронічний. Він бере за руку й веде у світ мистецтва не як у святиню, де треба поводитись пошепки, а як у живу розмову про сенси, емоції й погляд на звичні речі під незвичним кутом.
Як подолати неспокій і почати жити
Карнегі не читає моралей. Він не тисне авторитетом. Натомість він розповідає історії — людяні, болісні й надихаючі. У кожній з них — хтось загублений у тривогах, виснажений щоденними клопотами, не здатний насолоджуватись миттю. Але ці люди знаходять вихід. І кожна така історія — мов промінь світла в темній кімнаті неспокою. Автор не обіцяє чарівної пігулки. Натомість він ділиться конкретними порадами, що звучать надзвичайно просто, але водночас мають глибину.
Етюд
Імпресіонізм - стиль, у якому писав Михайло Коцюбинський, як на мене, один з найкращих вітчизняних новелістів, що міг засобами слова передати найтонші порухи душі. Перед нами доволі символічна назва - «Цвіт яблуні». Нібито це весна, час пробудження природи, коли стає тепло надворі, а дерева сповнюють повітря чудовими ароматами цвітіння. Час надії і мрій. Однак для оповідача - письменника це час втрати улюбленої доньки Оленки. Три доби лікар бореться за її життя, та даремно. Втомлена від нерівної боротьби дружина письменника обіцяє народити ще одну дитину. Пізніше.
Інтелігенція і народ
Свого часу повість Івана Франка входила до шкільної програми замість більш «розкрученого» в радянський час твору «Борислав сміється». Це сталося на початку нульових, тож «Перехресні стежки» я читала ще у школі. Одразу скажу, що читати твір непросто, як і більшість творів західноукраїнських письменників 19 - початку 20 століть через діалектизми та інтелектуальний стиль Івана Франка. Та й сам сюжет є доволі складним для усвідомлення.
#
Роман юрби,хроніка неперспективною вулиці.
По перше ,книгу,про яку хочу розповісти,Валерія Шевчука,немає в їхньому списку книг.Нехай адмін сайту , будь ласка вибачає,а про цю збірку поезій я залишив відгук в минулому місяці .Але твір , Роман юрби"-це реально крутий український роман,і я хочу розповісти про враження від цієї книги,яка містить більше 600 сторінок,і розповідає загалом про Вісімдесят різних персонажів.Писав цю книгу автор десь двадцять років загалом,і Шевчук полюбляє писати про звичайних людей,їх буденність , пригоди,що трапляються кожного тижня, кожного дня,Історії про одну з вулиць Житомира,де трапляються випадки жи
Мотря
Історія — не лише хронологія битв і поразок. Це — перш за все долі. Долі людей, закоханих, зраджених, відданих. Саме такою струною — тонкою, емоційною, майже музичною — бринить перша книга історичної епопеї Богдана Лепкого про гетьмана. У центрі оповіді — не лише постать Мазепи, якого історія розриває між обов’язком і почуттями, між політикою й коханням, а й тендітна глибока жіноча душа — Мотря. Це трагедія любові на тлі трагедії нації, де особисте нерозривно вплетене у велике історичне полотно. Мова Лепкого — витончена, елегійна, поетична.
Северин Наливайко
З перших сторінок відчуття, що опинився серед степу, де ще димить після бою, а в повітрі змішались запах пороху й полину. Вітер розвіває козацькі чуби, мечі гартуються не тільки в битвах, а й у сумнівах, у виборі, у вірності. Северин Наливайко у виконанні Вінграновського — людина, яка живе, страждає, вагається й бореться. І саме тому віриться в нього до останньої сторінки. Вінграновський володіє дивовижною мовою. Кожне речення мов пісня: насичене, образне, соковите. Читаєш — і бачиш. Чуєш. Відчуваєш. Тут шалений гул шабель, і туга ночей, коли небо над Дніпром здається живим.
Митькозавр із Юрківки
«Митькозавр із Юрківки» — це тепла й дотепна історія, що читається з усмішкою. У центрі сюжету двоє друзів, які приїздять на канікули до села. Але замість звичайного літнього байдикування їх затягує справжнє розслідування. Дитяча фантазія тут керує всім. Світ навколо оживає: кожен шелест це вже натяк на пригоду. Стельмах показує, що за кумедними подіями й вигадками стоїть дещо глибше: щира дружба, цікавість до всього нового, перші кроки у доросле мислення. Мова повісті легка й образна, діалоги живі. Гумор м’який, теплий. Природа, сільський простір, хатина, озеро — все виписано з любов’ю.
Щедрий вечір
Коли поринаєш у сторінки повісті «Щедрий вечір» ніби входиш у саму душу українського села, яке живе піснями, сумом і надією. Це лірична, майже пісенна розповідь про моменти людського єднання, котрі у найважчі часи залишаються джерелом світла й любові. Тут немає надмірного пафосу — усе щире, проникливе й прекрасне. Образ головного героя вражає душевною глибиною та здатністю помічати красу в буденному. Його очима читач відкриває Україну з її піснями і колядками, старими дідусями які зберігають пам’ять про минуле, і жінками, що несуть на своїх плечах тягар війни.