You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Чи існує рай для тих, у кого серце і душа покалічені війною?
Покинута домівка, чужі люди навколо, незрозуміла мова і звичаї - усе це нині вкрай актуально для багатьох українців.
"Тіні в раю" – це не просто роман, а скоріше потужний поштовх до роздумів про сенс життя, про наслідки війни та про те, що насправді важливо.
Еріх Марія Ремарк - майстер психологічного реалізму. У цьому творі він знову вражає глибиною проникнення в душу людини, яка пережила страхіття війни і шукає притулку в новій країні.
Про мишей і людей
Дуже маленька та скляна історія, яка нікого не залишить байдужим.
Історія про розумного Джорджа та нетямущого Ленні, які хочуть знайти можливість заробити грошей, а також мати якусь частину території, щоб там господарювати. Вони починають працювати на багатій фермі, але ніхто уявити не міг до чого це приведе і які будуть наслідки. Не все трапляється так, як гадається. На жаль.
Казка
Моя третя історія від короля жахів, яка зовсім не схожа на стиль Стівена Кінга. Ми подорожуємо до дуже моторошного та магічного світу де відбуваються ті речі, які ми звикли сприймати як щось фантастичне та неможливе.
Роман про депресію
Для мене – даремно витрачений час на цю книгу. От не розумію я цих депресивних баришень. Сюжет – вирваний клапоть з історії, де в потоці роздумів, оцінки ситуації, людей і подій, ти маєш вловити, що ж саме відбувається з головною героїнею, де вона, чому саме там. Баришня, що вчиться на виграну стипендію в гарному вузі, має стажування про яке мріють її ровесниці, вся в депресії, бо…. а бо що ж по суті? Я, особисто, не зрозуміла причину цієї депресії. Щось в родині сталося – а хз, ця тематика пройдена галопом і в мене навпаки склалося враження, що це у неї характер дай боже, а мама потерпає.
Дівчина А
Складна історія про реальні речі. Історія від якої шкіра стає схожу на гусинну, а нутрощі стискаються від жаху.
Історія про так звану дівчину А, яка колись була на всіх шпальтах всіх газет як дівчина, яка змогла вивільнитись з плену будинка Жахів. Після смерті матері вона його успадковує і тепер їй потрібно переступити через себе і спробувати повернутись туди, звідки вона більш за все колись хотіла втекти і ніколи не повертатись.
Голод
Це було складно і дуже незрозуміло. Це найдивніша книга, яку я коли-небудь читала в своєму житті. Незвичайна і неординарна історія, яка викликала дивну суміш емоцій та почуттів.
Ми спостерігаємо за письменником, який живе в злиднях і намагається заробити хоч якісь копійки на проживання тим, що пише статті до місцевої газети. Але часто теми не зовсім вдалі і він голодує. Через цей голод він може вчиняти безглузді вчинки, які взагалі не мають ніякого сенсу.
Натхнення, як і кохання, приходять у самий несподіваний час
Хочеться відпочити? Бажаєте поринути думками у цікавий та легкий світ, де є романтика, море і кохання?
Тоді вам точно сподобається любовний роман Емілі Генрі "Пляжне чтиво".
Власне з цієї книжки також варто почати знайомство з видатною американською письменницею, якщо раніше
її роботами ви не цікавилися. "Пляжне чтиво" - про творчість, самопізнання, розвиток і життєві випадковості.
ЗАРУЧИНИ
Це продовження "Синього птаха", написане Морісом Метерлінком у найтяжчі роки (тепер ми як ніколи це розуміємо!), у 1918 році, після страшних років Першої світової війни. Я завжди дивувалася тому, що найвидатніші митці створювали і створюють свої найсвітліші твори, в яких заховані ідеали добра, світла, віри та надії у людство, саме у найтрагічніші етапи життя людства. Не є виключенням і "Заручини". Мене особисто до сих пір не відпускають враження від деяких глибоких епізодів цього твору, хоча читала я цю книгу більше десяти років тому.
Особливо згадую наступне.
Синій птах Моріса Метерлінка
Напередодні Різдвяно-новорічрих свят це саме та книга, що подарує не лише святковий настрій, але і сповнить вас відчуттям чудес, спорідненості із сім'єю, своїм родом, а також подарує дива. У сюжеті постійно виникають глибоко філософські ідеї, заховані в оболонці дитячої казки, хоча, звісно, цей твір адресований не стільки дітям, скільки дорослим. Мені він дуже нагадує "Маленького принца", який кожен, - і дорослий, і маленький читач, - читатиме із задоволенням, з тією лише різницею, що кожен сприйматиме на своєму рівні.
Емісар
80% книги я читала і сміялась в голос – ну от як можна таку єрунду писати. Відклала, посміялась, три рази «ну й дурня», взялась знову – що ж з цього то буде далі і скажу вам – загалом, не шкодую, що таки дочитала, воно хоч мало логічне пояснення, бо я реально не розуміла, що ж за жахіття,а не сюжет.