You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Арчибальд Дж. Кронін "Зорі дивляться вниз"
Чи знаєте Ви яка ціна кам'яного вугілля?
За кожен мільйон тонн видобутого вугілля доводиться платити життями двох шахтарів.
Книга про непросте життя шахтарів та їх сімей, що живуть у невеличкому англійському шахтарському містечку в 20-х роках минулого століття.
Каторжна праця, порушення техніки безпеки, постійна загроза обвалів, затоплення, небезпека вибуху метану, затримки із витратами зарплати, страйки шахтарів...
Кобо Абе "Жінка в пісках"
Усі ми в якійсь мірі заручники обставин, долі, оточення. Але кожен з нас по різному це усвідомлює та сприймає.
Кобо Абе подав нам для роздумів глибокий філософський роман про свободу та вибір людини. Увесь роман — це суцільна метафора на наше життя.
Девід Ґренн "Вбивці квіткової повні"
Кожна корінна нація північноамериканського континенту має свою сумну історію колонізації. Коли колоністам не вдавалося знищити ідентичність котрогось індіанського племені, забороняючи вживати їм рідну мову, зберігати власну культуру, їх знищували фізично (на жаль, це знайомо українцям). Котрійсь нації «пощастило» вижити у більшій чисельності, котрусь тотально знищили повністю.
Гнат Хоткевич "Довбуш"
Кажуть, щоби зрозуміти душу гуцула, треба самому вродитися гуцулом.
Своє бачення гуцульського краю, унікального колоритного світу, сповненого дивовижніх міфів та легенд, у всій його красі природи та неповторності звичаїв та говірок, втілив у своєму творі "Довбуш" харків'янин(!) Гнат Хоткевич.
І хоча свою історію Довбуша Гнат Хоткевич подав не за сюжетами найпоширеніших балад, сутність твору залишається одна і та ж.
Драґослав Міхаїлович "Коли цвіли гарбузи"
Як же так сильно можна любити свою Батьківщину, щоб найбільше жадати на її землях війни.
Спершу може здатися, що за такими твердженнями сербський письменник й дисидент Драґослав Михаїлович ідеалізує війну. Та у романі "Коли цвіли гарбузи" автор і не намагався оспівувати оди боротьбі за свободу, ні вищим ідеалам, ані героїзму чи пожертвам. Чогось суто політичного в романі нічого й немає. Все що в центрі уваги - це особиста драма головного героя.
Юзеф Лободовський "Очерети"
"Але Кубань - не росія. Тут вільний край споконвіку"
Землі, де "течуть молоко та мед", де масні чорноземи рясно родять пшеницею, де неймовірні багатства різновидів фруктів - то про Кубань. Це ніби як міфічний образ землі, порівняння з яким можна віднайти хіба що в Біблії. Там споконвіків жили працьовиті, закохані у старі з глибин віків звичаї люди. Вільні козаки.
Озрен Кебо "Сараєво"
"Людина, яка живе в мирний час, має тисячу бажань, людина, яка потерпає в час війни, - тільки одне"
Якби мені довелося читати цю книгу до повномасштабного вторгнення, я б сприйняла її за посил на кшталт застереження "аби лише в цивілізованому світі більше не було війни". Очевидно, що читаючи цю гірку правду я б наївно задалася питанням: де в той час була міжнародна спільнота, яка у 1945р. заприсяглася, що більше ніколи такого не допустить. Де та справедливість?
Кормак Маккарті "Дорога"
В цій історії немає ані початку, ані кінця. Вона як відрізок шляху. Дороги сповненої страждань та болю. Дороги як символу людського життя у світі, де вже немає місця добру, любові та людяності..
"Дорога" - метаморфічний твір, переповнений глибоких сенсів, і не лише з філософської точки зору, майже весь текст - біблійна алюзія. Маккарті змалював безрадісний постапокаліптичний світ, який довкола поглинутий порохом. І якщо у Біблії з пороху земного Бог вдихнув життя, то у Маккарті порох - символ його кінця. Все циклічно.
Духовні скарби у слові
Мирослав Дочинець, котрий відомий своїми книжками, що несуть читачу духовні знання, досвід та розкривають життєві шляхи духовно розвинених, непересічних особистостей, в цій праці збирає під однією обкладинкою духовну спадщину ряду постатей. Це і сучасники, і класики, і навіть зарубіжні мудреці: Балтасар Грасіан, мати Тереза, Григорій Сковорода, Петро Сорока та інші.