Рецензії та відгуки на книгу

Що буде, коли дівчина з розбитим серцем укладе угоду з богом, що уміє розбивати їх ще гірше? Відповідь — казка. «Одного разу розбите серце» — це історія, де кожна сторінка дихає чарами. У центрі дівчина, яка вірить у казки, у справжнє кохання і в те, що долю можна переписати. Вона звертається за допомогою до одного з легендарних Безсмертних, небезпечного, чарівного і... абсолютно ненадійного. Їхній договір запускає низку подій, де кожне бажання має ціну, а кожна правда ховається за маскою. Ґарбер створює світ, схожий на вітраж зі скла та світла: тендітний, химерний, барвистий.

Світ, у якому писав Макіавеллі, тріщав по швах — змови, зради, падіння тираній і народження нових деспотій. Але з попелу політичного хаосу Ренесансу він витесав не утопію, а практичний портрет правителя, створений не з мрій, а з реальності. «Державець» — це не просто трактат про владу. Це пряма розмова з тими, хто її прагне, і суворе попередження тим, хто не вміє нею користуватись. Макіавеллі не тішить нас ілюзіями. У його очах доброчесність — не завжди чеснота, а жорстокість — іноді необхідність. Він не романтик. Він реаліст, і саме цим — шокує, вражає, захоплює.

У романі «По кому подзвін» Ернест Гемінґвей говорить мовою, що не потребує прикрас. Та водночас у цій суворій правді, у пилюці громадянської війни в Іспанії, зринає щось глибше за політику чи ідеологію — сам дух людини, її крихкість і велич. Американець, який іде воювати за ідею, але знаходить у серці чужої країни не лише обов’язок, а й кохання, страх, сумнів і, зрештою, — прозріння. Його історія — це історія людини, яка бачить, як легко людське життя зникає між вибухами мін, і як важко знайти сенс у цьому зниканні.

«Енеїда» — твір, який несе на собі відбиток епохи, дотепу й невичерпного духу народу. Переосмисливши античну «Енеїду» Вергілія, Котляревський вдихнув у неї українське серце й селянську душу. Його герої — вже не грецькі міфічні постаті, а жваві, хвацькі козаки, що полюбляють горілку, сало, чесну бійку і гарну бесіду. Еней — типовий український парубок, що вміє жити на повну і не пасує перед жодною халепою. Мова твору — жива, колоритна, сповнена народної лексики, прислів’їв, приказок і гумору. Саме це робить «Енеїду» не тільки веселою, а й глибоко народною.