Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Смерть на Нілі
Серед золотих пісків Єгипту, під пильним оком древніх храмів і мовчазних сфінксів, тече Ніл — повноводна ріка, що стала не лише тлом, а й живим свідком одного з найвишуканіших детективних злочинів в історії літератури. Аґата Крісті створює світ, де під зовнішнім блиском світського товариства палає ревнощі, зрада і пристрасть. У центрі — розкішна подорож пароплавом, під час якої стається вбивство. Крісті не лише змушує нас здогадуватись "хто вбивця", вона змушує нас заглядати глибше — в людську душу, у темряву, що може ховатися навіть за найблагороднішими обличчями.
Як здобувати друзів
Дейл Карнегі говорить простою, майже дружньою мовою, ніби сидить поруч за філіжанкою кави. Але за цією простотою — глибока мудрість, викована на досвіді, помилках, спостереженнях. Він не дає порожніх порад — лише ті, які пройшли перевірку життям. У центрі книги — ідея: щирий інтерес до інших людей відкриває більше дверей, ніж будь-яка хитрість. Карнегі вчить не маніпуляціям, як дехто вважає, а увазі, доброзичливості та мистецтву слухати — тому, що ми часто забуваємо у світі, де кожен прагне бути почутим, але не завжди готовий почути.
Метаморфози
Овідій, як вправний чарівник слова, змальовує панораму античного світу, де кожен герой, кожна історія — це живий символ змін, боротьби та надії. Книга починається з хаосу — первісного стану Всесвіту — і, як і сам світ, поступово вибудовується в гармонію міфів, людських пристрастей і божественних інтриг. Тут Зевс закохується, Аполлон мститься, Дафна перетворюється на лаврове дерево, а Нарцис тоне в своєму відображенні. Усе змінюється — форми, стани, долі — але незмінною залишається сила оповіді, якою Овідій приковує увагу. Мова твору — вишукана, образна, повна метафор і тонких алюзій.
Любов до дитини понад усе
Павлиська середня школа і Василь Сухомлинський. Класична історія радянської педагогіки. У педагогічних факультетах Василь Сухомлинський є класикою, його змушені були читати всі студенти. Однак педагогічну систему Сухомлинського прийнято розглядати на противагу системі Антона Макаренка. У Василя Олександровича головним було виховання сільських дітей на лоні природи; годувати їх молоком зранку; прокидатися о четвертій і готуватися до уроків, натомість для Макаренка головним є виховання підлітків та юнаків, що пройшли колонію та мали кримінальний досвід.
Непростий вибір України
Книга Ігоря Шевченка є унікальною хоча б тому, що досліджень з історії середньовічної та ранньомодерної історії України на високому рівні не так багато. Тим більш філософського характеру. Автор, відомий філософ і теолог, замислюється над роллю Візантії в історії і культурі Русі. Очевидним є факт, що саме візантійська культура визначила формування релігійної картини світу православних українців і що прийняття християнства князем Володимиром 988 року здійснювалося за візантійським зразком.
Український Езоп
З дитинства не могла зрозуміти, чому байки Леоніда Глібова сюжетно схожі із байками Івана Крилова. Як зʼясувалося, і Крилов не є новатором, оскільки переповів на свій лад твори Езопа та Лафонтена. А Глібов додав до цих байок власне українського колориту. Класичною є «Лебідь, Щука і Рак», де показано, що досягти успіху можна лише завдяки спільній праці. А коли кожен тягне у свій бік, хура й досі там. Особисто мені подобається байка «Цуцик», де показано через діалог протиставлення панського цуцика, який нічого не вміє робити, та дворового Бровка, який перебивається харчами й охороняє двір.
Я в серці маю те, що не вмирає
Драма-феєрія, створена на Волині, під впливом української міфології, віри в мавок, перелесників, русалок, потерчат. Вигадана реальність, доповнена істинно людськими почуттями та мріями бути щасливою у шлюбі, кохати, жити. А про талановито створені діалоги та форму твору годі й говорити. Леся Українка у цьому плані неперевершена.
Франкенштейн
Франкенштейн — не безумець і не геній. Він — людина, яка повірила, що може стати богом. Його одержимість проникненням у саму суть життя народжує істоту. І в цій трагедії — не лише чужорідність, але й болісна жага бути прийнятим, бути почутим, бути... коханим. роман пульсує електрикою епохи — доби наукових відкриттів, коли люди вперше зазирнули за межу можливого. Але водночас у тексті живе античний дух — Прометей, що викрав вогонь і поніс кару. Франкенштейн теж краде — не вогонь, а таємницю життя. Мова роману — елегантна й водночас стримана.