Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Ріпка Івана Франка
Великий Франко доторкнувся до усної народної творчості та подав свою версію відомої казки. Точніше - дещо розтягнув сюжет, дав імена кожному персонажеві та створив оповідь-вірш. Ріпку посадив дід Андрушка, допомагала йому дружина Марушка, дочка звалася Мінка, собачка - Хвінка, киця мала на ймення Варварка, а миша - Сіроманка. Франко додає, як дід садив ріпку навесні, як працював мотикою, як носив воду повний рот, як росла ріпка і стала розміром з дідову голову. А далі - як у народній казці, коли всі тягнуть ріпку, а витягнути не можуть, доки мишка не допомогла.
Дві Московки
Читаючи Івана Нечуя-Левицького, згадується, що Леся Українка дорікала на нього мовляв, усе пише про село, про затюканих і неосвічених українців… Між письменниками різкі контрасти. Тому й раджу читати його повісті, чергуючи з іншими творами та авторами, щоб краще відчути різні грані літератури.
#
#
#
Як не осліпнути душею
Чесно кажучи, я думав, що це буде чергова слізна історія, де треба жаліти бідного хлопчика. Ну знаєте, класика любить давити на жалість, але Короленко мене реально здивував. Ця книга не про сліпоту фізичну, вона про те, як не осліпнути душею, коли тобі здається, що життя до тебе несправедливе.
#
Дивіться, люди, оце - безодня. Не дай Бог вам знову в неї заглянути
Чесно кажучи, читати «Гайдамаків» зараз, коли в нас самих іде війна, - це випробування не для слабких нервів. Раніше в школі це сприймалося як просто «історичний твір», ну, бігали там дядьки з ножами, воювали за волю... А тепер ти розумієш кожне слово, кожну емоцію, і від цього реально стає моторошно.
#
Вайбова рецензія 13.0. "Свята трійця" українського фейсбуку
Слухай сюди, ща буде чисто пацанський розклад за цю «святу трійцю» українського фейсбуку. Якщо ти думав, що література - це тільки пильні полиці та нудні пики в підручниках, то цей фоліант під назвою «Срав пес, перділи гуси» - це як знайти заначку в старій олімпійці, чистий андеграунд, пацани.
Це не книжка, це реальний культурний гоп-стоп. Горовий та Чепинога зібралися, перетерли за життя і видали такий концентрат жизи, що в тебе кепка сама на потилицю з’їде.
#
#
Чому ми досі ведемося на «синіх»
Чесно кажучи, коли перечитуєш Франкового «Фарбованого Лиса» у дорослому віці, стає трохи не по собі. Це ніби казка для дітей, але насправді - це жорстка сатира на нас самих, на дорослих і найстрашніше те, що за сто років нічого не змінилося.
Головний герой, Лис Микита, - це ж класичний приклад того, як нахабство перемагає талант. Він не був найсильнішим, не був найрозумнішим, згадайте, як він тупо вскочив у діжку з фарбою. Він просто опинився в потрібному місці і вирішив скористатися моментом. Його успіх - це суміш випадковості та вміння вішати локшину на вуха. І це працює!