Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Книга-присвята «Парафінові дрони»
Авторка «Парафінових дронів» удова, її чоловік воїн ЗСУ, який загинув, захищаючи нашу країну. Щоб вшанувати памʼять чоловіка та допомогти військовим авторка видала цю книгу, кошти за купівлю якої було передано на допомогу ЗСУ. На обкладинці книги сама авторка та її син. А сама книга присвячена її чоловікові Артему Червоноокому і від цієї присвяти мурашки по шкірі: «Художнику, який наповнив моє життя барвами, а своє поклав на вівтар Свободи і Незалежності України…» Більша частина книги - поезія, тут є також кілька невеличких новел. На честь однієї з них і названа ця книжка.
#
Цікавий «Ластівчин привіт»
Якщо б ви запитали мене, яку книгу я б порадила читати разом з дітками, то я б без вагань дістала з полиці «Ластівчин привіт» від Наталки Поклад. Чому саме її?
#
Книга, яку хочеться розібрати на цитати: «Триста поезій» Л. Костенко
Я дуже велика фанатка творчості письменниці Ліни Костенко. Вона пише так, що кожне слово має вагу і це відчувається. «Така любов буває раз в ніколи», чи «очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен…». Ліна Костенко майстерно грається з епітетатами, у своїй творчості поетеса поєднує такі речі, які, здавалося б, важко поєднати. Вона робить це так, що коли ми це читаємо, відчувається, що кожна буква, кожнісіньке слово на своєму місці. На мій погляд, її збірка «Триста поезій» - та книга, що має бути вдома у кожного з нас разом із Шевченковим «Кобзарем».
«Ти знаєш, що ти людина Ти знаєш про це чи ні…?»
Гарна тема місяця, бо хочу поділитись і ще одним враженням не тільки від прочитання книги, що не треба не забувати «шістдесятників» які були частиною опору, які поклали свою волю за нашу незалежність. В травні була на прекрасний виставі «Ребелія» Мур яку також раджу відвідати усім! Адже памʼять має жити за тих хто поліг за нашу свободу і незалежність й тоді… наша боротьба триває.
«І я стою і ти стоїш.. наш час настав, мільйони не спинити, вкраїнську незалежність не спинити…
Вільна ти.. вільний я..
#
366 спроб спіймати момент
Купуючи товсту поетичну збірку, ми зазвичай очікуємо або монументального епосу, або хаотичного потоку рефлексій, зшитих під однією палітуркою просто тому, що настав час видаватися. «Стежки босоніж» Олександра Козинця - це зовсім інший звір. Це замаскований під книжку хронометр, який замість годин і хвилин вимірює коливання внутрішньої температури людини.
Я дуже хотів би знову бути маленьким
Тепер книга не лише ностальгія за Кузьмою, а і на тому, який він був унікальний яка була різножанрова його літературна спадщина.
#
Відкрита рана, в яку наживо залили спирт
Заходиш у клас, стаєш перед партами і просто дивишся на них. Дев'ятнадцять років одне й те саме: виходиш до дошки і розказуєш про історію, про право. Про те, як з хрускотом ламалися цілі епохи. Дев'ятнадцять років поспіль я намагаюся здерти оцю мертву, хрестоматійну бронзу з імен, які система тупо змушує завчити для галочки.
Але от як пояснити Маланюка? Як взагалі передати оцей паралізуючий стан, коли в тебе забрали геть усе, і лишилася тільки пам'ять?
Заборонений Сосюра, або знову про Мазепу
Ліро-епічна поема класика радянської літератури Володимира Сосюри «Мазепа» - твір, що писався впродовж понад тридцяти років, приблизно стільки ж пролежав у шухляді під забороною і лише в часи «перебудови» - незалежності став відомий пересічному читачеві. Памʼятаю тоненьку сіру книжечку у стилі самвидав, що лежала в мого дідуся в першій половині 1990-х років. Там писалося про забороненого Сосюру та було вміщено уривок «Мазепи». Власне, той уривок я прочитала в юнацькому віці. А сьогодні знайшла час на всю поему.
#
#
Суть у протистоянні ворогу
Уроки історії навчили мене одній простій, але залізній істині: справжня історія ніколи не пакується в акуратні абзаци з правильними висновками. Підручники завжди запізнюються. Вони фіксують тишу, коли дим уже розвіявся, а тіла прибрали з поля. Але Скотт у «Карлі Сміливому» бере тебе в обійми свого твору і кидає просто туди, де цей дим ще виїдає очі, а повітря гуде від передчуття великої крові.