Повість "Країна снігу" - вважається вершиною творчості Ясунарі Кавабати, на її написання автор присвятив тринадцять років свого життя. Читаючи її із впевненістю можна сказати, що природа - один із головних персонажів у цій повісті. Її краса, неповторність у швидкоплинності зміни пір року, і на цьому тлі підкреслена цінність кожної миті людського життя.

Повість оповідає історію стосунків токійця Сімамури, чоловіка без певного заняття у житті та провінційної гейші Комако і це все відбувається на тлі суворої природи західної Японії.

П'єса "Сто тисяч" Івана Карпенка-Карого вважається однією із найпопулярніших сатиричних комедій в українській літературній класиці, у якій корифей драматургії з огидою та зневагою змалював фанатично жадібність та зажерливість сільських хазяїв-глитаїв.

1933 рік - найчорніший час в історії України. Так важко осягнути, що у житниці України раптово зник хліб і люди залишилися без зернини, але знаючи історію нашого знедоленого народу, розуміємо, що це боротьба не одного століття.

Саме про ці найжахливіші події минулого й розповідає Євген Гуцало у повісті "Голодомор". Письменник зображує страшні картини народних страждань, він змальовує як мордувалися люди, яку люту наругу доводилося терпіти від лютих катів, а у тих хто вижив  в пам'яті назавжди закарбувалися ті, хто збиткувався над їхньою долею та життям...

Ще читаючи роман "Свято цапа" Маріо Варгаса Льоси, я помітила, що для перуанського письменника притаманне відтворення картини занепаду, зрештою ця тема відстежується у багатьох митців. Таке ж відчуття виникло читаючи його невелику повість із збірки латиноамериканських авторів - "Щенята".