Цей одіозний і однозначно найвідоміший твір норвезького автора Ерленда Лу розповість читачам про чоловіка, який психологічно стражає і як на його вразливу особистість впливає оточуючий світ. Він знаходить відраду у найбільш незвичних речах, він помирає від одноманіття та іронії світу, намагається впорядкувати його у великий список; у країні, де все у всіх добре, він живе, ніби у пеклі. Його однозначно не можна назвати психом, він проста людина, яка заглибилась у недрі своєї свідомості - тут немає красномовних психологічних переживань, експресивних марень абищо.

Звичайні люди з рутинним життям яке нікого не цікавить. Ось  головні герої цих чотирьох історій. Так продовжується поки вони не досягають переломного моменту у своєму житті. І з цього часу читач захопливо споглядає історію їхніх доль. 

У кожній людині є добро і є зло тому ми самі обираємо ким нам стати. Тому це історії про людей які не мали чітко вираженої сторони. Вони діяли так з відчаю, бо були дурні або через миттєву забаганку. Хоча вони не позбавлені надій. Переважно вони так діять саме через бажання прийти до мети.

Більшість вітчизняних філософів говорить, що українська нація живе й мислить серцем. Кордоцентричність українців підтверджується великою кількістю пісень, багатим фольклором, значною поетичною спадщиною. Кожна значима подія у свідомості нашого народу відображається найперше в ліричних рядках. Чи це козацькі битви, чи революції, чи інші історичні події – вони обов’язково будуть якимось чином зафіксовані письменниками.

Для європейця ісламська цивілізація видається закритою, антигуманною, із суворо регламентованими правилами життя. Посудіть самі: обов’язкова молитва п’ять раз на день, неухильне виконання усіх приписів Корану, жорсткі родинні рамки, велика кількість табу для жінок, священна війна проти невірних (джихад). У тому світі діє патріархальна система цінностей, він наглухо закритий під паранджею, панують ще прадавні закони. Потрапити всередину цієї замкнутої й кастової системи дуже складно.