Науково-фантастичний роман. Думала,буду його мучити до неможливості довго,бо не дуже цікавлюся таким жанром,а прочитала за дві доби. І подумалося,що не така то вже й фантастика! У автора явно був дар яснобачення!) Теперішні плазмові телевізори,плеєри,інша техніка,без якої ми вже не уявляємо собі життя,цілодобові реаліті-шоу і сіт-коми...Якби на книзі не стояла дата 1951,то цілком можна було б упізнати сьогодення. Нелюбов і неповага до читання і якісної літератури зокрема...Людське життя ціниться так мало.

Прочитала швиденько,хотілося знати,як там сюжет розгортатиметься,але...не вразила мене ця книга,на відміну від всіх інших творів пані Ірен. Ідея цікава,але чогось мені не вистачило. Чи може забагато я Роздобудько вже перечитала,Все відбулося прогнозовано для мене,а я звикла,що Ірен дивує.Єдине,що дуже мені сподобалося-думка,про сприйняття нами наших батьків.Батьки завжди є чимось вищим,авторитетнішим,ніколи не думаємо(не уявляємо),що вони могли так само відпочивати з друзями,веселитися,робити нерозважливі вчинки,вести дурні розмови..))

Насправді останній роман Міли Іванцової «Сердечна терапія» – це роман про людей: про жінок, сильних, сміливих, рішучих або підлих, мстивих і самозакоханих, і про чоловіків, ніжних, чутливих, турботливих – справжніх. Але і про шанс – шанс зустріти серед безлічі людей СВОЮ, саме ту, відчути цю близькість, спорідненість; шанс змінити щось у своєму житті, почати рухатись в іншому, правильному, напрямку, бути щасливим. І кожен це щастя розуміє по-своєму, і шукає по-своєму. Або не шукає – і воно знаходить його саме.

Всі книги Еліни Заржицької надають нам сили і натхнення, захоплюють і звеселяють, змушують нас сміятися і плакати, приносять втіху і показують вихід із складного становища. Дитячі книжки цього автора відкривають нам шлях в літературу – великий світ на все життя.