Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Пан Коцький
У цій збірці казок представлено найвідоміші, де головними героями є тварини, зокрема «Пан Коцький», «Коза-Дереза», «Лисиця і Вовк». Дослідники літератури не дадуть мені збрехати, що це найдавніший шар казок, який свідчить про панування тотемізму в первісних людей, коли кожне племʼя мало певного звіра за символ і поклонялося йому. Тож кіт чи лисиця - то не просто тваринки, це представники якогось роду, що дружать чи ворогують між собою та ділять територію.
Вона йшла усміхнена…
Збірка творів відомого житомирського письменника Євгена Концевича, із чудовим вступним словом не менш відомого Романа Корогодського. Читати Концевича складно. Я б порівняла його новели з творами Винниченка: лаконічні, змістовні, емоційні, які беруть за живе. Концевич часто пише реченнями-абзацами. Одне речення - про емоцію, про внутрішній розрив. Головна героїня новели «Вона йшла усміхнена…» прямує на пошту. Йде, усміхаючись, і люди думають, що вона щаслива. Але це істерична посмішка. Її коханий Михайло помер.
Гаї шумлять
Ранній Тичина - ще навіть без натяку на «Трактор в полі», з його «Золотим гомоном», «О панно Інно!» та модерною поезією, і зрілий Тичина з поезією «Я утвєрждаюсь», що також є в цій збірці. Хоча більшість творів - то про природу, любов, історичну памʼять, з асонансами та алітераціями. Любовна лірика в Тичини є його візитівкою. Чи любить він панну Інну, чи її сестру? Однак це ще юне кохання, коли весь світ, здається, сповнений любові, коли ще не так важливо, кого любити, аби відчувати злет емоцій та швидке серцебиття.
Окрушини смутку
Поезія є вічною! І теми, які піднімає пан Володимир, теж. Одна з них - мовна, чудово відображена у вірші «Сон». Тарас Шевченко мандрує Україною, в Києві чує суржик з вуст хлопчини і не може зрозуміти, що то за мова така - французька, німецька, яка? Чи заради цього писався «Заповіт», щоб через століття в Україні панував хаос у мовній сфері? Ще один вірш-присвяту знаходимо в цій збірці. Звернення до Василя Симоненка - неперевершеного поета, що трагічно загинув у 1960-ті роки. Знаходимо у книжечці філософські поезії, присвячені сімʼї та сімейним цінностям.
Точно не для дітей
Прочитала три байки з цієї книжки і вирішила, що моїй дитині подібна література травмуватиме психіку. При всій повазі до Івана Франка, але байки дуже жорстокі і нагадали мені оригінальні казки братів Грімм. Там теж смерть на кожному кроці. Байка «Осел і Лев» про те, що Осел став царем лісу, бо в нього є підкова і він зміг хитрістю вбити пташок, що над ним літали (у суперечці із Левом він узяв гору). Взагалі-то Осел завжди асоціювався із не дуже розумною істотою, а у Франка все навпаки. Врешті-решт, Лев постає дурником, бо реально боїться Осла.
Баба Параска і баба Палажка
Імена цих двох бабусь стали прикладом чвар між сусідками, причому чвар, висмоктаних з пальця, коли люди сваряться, бо треба сваритися. Повість складається з двох частин: у першій оповідачем є баба Параска, в другій - баба Палажка. Вони сусідки, проте жити в мирі не можуть і постійно сваряться на побутовому ґрунті, часто переходячи на особистості й згадуючи власних чоловіків. Узагалі весь колорит повісті не в сюжеті, а в мові героїнь, в їхніх емоційних репліках та «побажаннях».
Найвужче місце в нас - мізки
Дещо несподівана збірка поезій від Марії Павленко, адже жанр рубаї є характерним для східної літератури, зважуватися писати рубаї - то вже великий виклик, насамперед, для поета. Авторка, звісно, старалася, як могла, хоча Омар Хаям є класиком жанру, а Марія Павленко - лише вдячною ученицею. Взяти хоча б часте згадування християнського Бога. Тут уже дисонанс, бо араби писали про Аллаха, а Марія Павленко - про Ісуса. Можливо, це такі українські постмодерні рубаї. Не буду сперечатися.
Поліський край квітучий
Доволі цікава ідея - видати збірку поезій, підготовлену випускниками закладів освіти одного району Житомирської області, в даному випадку - Ємільчинського. Більшість авторів - це аматори, вчителі мови і літератури або просто мешканці одного з сіл району. Є навіть пані, яка проживає в Італії, проте не може не згадати добрим словом про свою домівку. Про кожного автора є невеличка біографічна довідка та світлина поряд.
Пісенька -і-кара
Дійсно, цікавий поет-бард, хоча до сьогоднішнього дня нічого не чула про його творчість. Прочитала збірочку - і нібито повернулася у кінець 1980-х, коли радянське ідеологічне програвало західному, а в нас коїлося чорт зна що і в економіці, і в культурі. Олександр Смик пише без цензури про наболіле. От вірш «Лібідо» - про сексуальну революцію в СРСР, про те, що зараз на екранах аеробіка та інтердівчинка, що стало модним ходити голим й говорити про інтимне.
Дорога в небо
Доволі цікава збірка творів житомирського письменника Миколи Синицького. Тут є і поезія, і коротка проза. Автор - людина віруюча, тому приблизно третина творів так чи інакше повʼязана з оспівуванням любові до Бога, вшануванням християнських традицій. Мене це зачепило, хоча я не дотримуюся релігійних канонів, проте поважаю віруючих людей, які мають свої переконання та є людьми чесними і порядними - знаю особисто таких чимало.