
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Сини мої, гайдамаки…
Неперевершений твір Тараса Шевченка про героїчну боротьбу українського народу проти польського гніту та окатоличення. Головний герой - як реальний історичний - Іван Гонта, так і вигаданий Ярема Галайда. До речі, історію про вбивство Іваном Гонтою своїх синів, бо вони народжені під польки, історично підтвердити так і не вдалося. Шевченко ж майстерно обігрує її, надаючи релігійному протистоянню додаткової гостроти. Сльози Івана Гонти над убитими ним синами - це дійсно емоційно та глибоко. Але мені здалося це перебором, принаймні я б не пішла на таке, навіть якби мій син сповідував іншу віру.
Діло житейське
Автор визначив цю пʼєсу як трагікомедію. Насправді трагічність ситуації - лише в наявності трупа на сцені, можна навіть сказати, що це один з головних героїв. Наскільки мені відомо, цю пʼєсу «Діло житейське» було поставлено на сцені аматорського «Театру на Новому бульварі», що функціонує в Житомирі при обласній бібліотеці та збирає постійно аншлаги. Читала - і реготала. Гумор простий, неглибокий, не інтелектуальний. Та й ситуація така собі за глибиною розгортання подій. Але для людини, яка втомилася від важкого робочого тижня чи для студента, цілком пристойна річ.
Порядність у пошані
Казка «Летючий корабель», якщо прибрати фантастичне тло та диво-героїв, насправді про повагу та принцип бумерангу. Треба завжди з повагою ставитися до людей, навіть якщо ти їх не знаєш, але якщо ці люди шанобливо ставляться до тебе. Роби добро - і воно повернеться до тебе. Головний герой - дурень. Хоча чому батьки так вирішили, незрозуміло. Дурень, напевно, бо чесний і батьків поважає, натомість батьки його геть не люблять, раз у дорогу дають черствий хліб. Тим не менш, цей дурень допомагає в лісі чужій для нього людині, ділиться своєю їжею, яка перетворюється на мегасмачний обід.
Любов - це оберіг у зоні смерті
Неймовірна за глибиною збірка поезії першого року повномасштабної війни, хоча є деякі вірші, написані з 2014 року. На жаль, я не дуже цікавлюся сучасною поезією, тож з величезного переліку авторів до ознайомлення з книжкою знала тільки Володимира Білобровця. Здається, в тому й оригінальність антології, що тут представлено творчість не розкручених митців з усієї України. Вірші сповнені віри в перемогу над ворогом (орками), ненавистю до «русского міра» та путлєра, уславленням героїчного минулого України, зокрема козаччини та вояків ОУН-УПА, Степана Бандери.
Оповідання для маленьких
Унікальність цієї серії книг полягає не лише в тому, що пересічний українець може дізнатися про творчу спадщину видатного українського педагога Василя Сухомлинського. Окрім повчальних оповідань для дітлахів, книжечки мають чимало вправ. По-перше, текст розбито на склади, тож малеча може вчитися читати завдяки пізнавальним розповідям. По-друге, у книжці чудові малюнки, які сто відсотків припадуть до душі всім. По-третє, це завдання на запамʼятовування тексту - кросворди, ребуси, що вимагають, зокрема, домалювати зображення.
Христя
Уперше прочитала роман у десятому класі; його було віднесено до позакласного читання, проте до нього ми так і не дійшли. Власне, я очікувала тоді, що прочитаю опис еротичних сцен чи щось у цьому напрямку, тому з острахом брала книгу до рук. Проте нічого подібного і близько не було. Це роман про обставини, які штовхнули сільську дівчину Христю стати повією, а вони в Панаса Мирного однакові для всіх героїв, напевно, всіх його творів, - соціально-економічні.
Осіннє
У четвертому томі творів Василя Врублевського знаходимо його поетичні спроби, а також рецензії та огляди на художню літературу, статті в газетах на суспільно-політичні теми, трохи анекдотів та фейлетонів. Анекдоти, я б сказала, на любителя, цілий блок про житомирський тролейбус. Статті - більше про сприйняття звичайними людьми політичної ситуації в нульові роки, а от поезія мене зачепила найбільше. Бо вона поза часом і простором. Вірші подано за хронологічним принципом, що дає змогу простежити еволюцію поета.
Соломʼяне щастя
Українська народна казочка, яка оспівує мудрість, кмітливість, а я б додала ще - чесність і порядність. І, що цікаво, тут ніхто нікого не зʼїв і не обманув. По-чесному ведмідь, вовк, лисиця, заєць потрапили «в полон» до діда, їх бичок не обманював: він дійсно зроблений із соломи. Звірі бачили бичка, розмовляли з ним, хотіли взяти собі смоли для того, щоб помазати свої рани, і приклеювалися до бичка. Смішно та повчально: не треба бути таким наївним і недалекоглядним. Та й по-чесному звірі повелися, коли обіцяли дідові меду, овець, курей, городини в разі звільнення.
Важко жити на чужині
Якщо подивитися на цю драматичну поему (маю на увазі заборонену у радянські часи «Бояриню») з філософської позиції, то вона про життя людини за кордоном, про неможливість сприйняти у зрілому віці цінності іншої культури. Звісно, Леся Українка оформила цю думку по-своєму: її бояриня Оксана тужить за Україною в Росії, не може сприйняти варварських звичаїв, зокрема цілувати в уста чужого чоловіка-гостя, не може мовчати про свою любов до рідної домівки. Доволі жорстоко звучать слова її брата Івана, який розкриває сутність Руїни, коли ворогами є і росіяни, і поляки, бо роздирають Україну.
Морозенко
Це той твір, який би я, як мати, заборонила б і читати, і викладати у школі. Бо він руйнує психіку дітей і дорослих. Памʼятаю, як читала його у пʼятому чи шостому класі в школі, а потім плакала. Панас Мирний відомий тим, що його твори закінчуються трагічно. Але міг би зробити виняток, та не зробив. «Морозенко» - це історія про бідну родину - матір Катрю та її семирічного сина Пилипка, які не мають їжі в живуть у бідності .Матір зварила останнього буряка, а завтра Новий рік. Пилипко хоче піти до хрещеного щедрувати, але для цього треба пройти ліс, де панує дід Морозенко.




