Рецензії та відгуки на книги користувача

Давайте чесно: «Микола Джеря» як історичний документ - окей, це база, але як художній твір для читання у XXI столітті? Це справжня «духота» і проблема тут не в тому, що учні ліниві, а в тому, що повість безнадійно застрягла в часі.

Чесно кажучи, я брався за цю книгу з великими очікуваннями - стільки шуму, «український нуар», бестселер. А закрив з відчуттям, що мене десь надурили. «Я бачу, вас цікавить пітьма» - це ніби автор дуже хотів написати свого Стівена Кінга у перемішку з «Твін Піксом», але так старався, що трохи передав куті меду.

«Гаррі Поттер і Смертельні реліквії» - це той момент, коли продзвенів останній дзвоник, але замість випускного - окопи. Можна подумати, що я читаю цю книгу вже не як фентезі, а як хроніку падіння демократії та життя в окупації. Захоплення Міністерства, створення «комісій з реєстрації напівкровних», пропаганда через «Щоденний віщун» - це ж прямі, страшні алюзії на тоталітарні режими ХХ століття. Іноді важко повірити, що дорослі, освічені люди можуть так швидко «перефарбуватися» і почати служити злу заради власної безпеки але скільки разів в реальному житті ми пачимо подібне.

«Келих вогню» - це той момент, коли шкільна парта перетворюється на трибуну міжнародної дипломатії, а дитячі ігри закінчуються першою кров’ю. Чесно кажучи, організація Турніру трьох чаклунів мене просто жахає. З юридичної точки зору - це суцільна недбалість і кримінал! Відправити неповнолітніх на вірну смерть під прикриттям «традицій»? На жаль, історія знає безліч прикладів, коли амбіції чиновників ставилися вище за життя людей. Барті Крауч-старший - це ідеальний приклад «людини системи»: жорсткий законник, який у гонитві за правилами втратив власну душу й сина.