Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
(6 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Ср, 01/28/2026 - 01:12
#
Цю книгу я не читав, мені її читали, розповідали, пояснювали ... Так ти сприймаєш по іншому. Тому мій відгук буде своєрідний і нетиповий для чоловіка, а може то й добре ? (риторичне запитання).
Овенс чудово пише про болота і птахів, але насправді пише про те, як чоловіки формують жіночу психіку. Батько, який залишає дочку, вчить її, що вона нічого не варта. Перший хлопець, який кидає, підтверджує цей урок. Другий, який бреше і намагається взяти силою не заслуговує хоча б на дещицю поваги.
І коли ти, чоловік, і тобі про це читає жінка - починаєш розуміти.
(3 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Вт, 01/27/2026 - 22:31
#
Якщо по-жаданівськи, то варто читати цю книгу, сидячи на кухні, палячи сигарети й п'ючи каву, що вже давно стала холодною. Та я не палю і каву мені можна лише раз на добу...) Просто люблю Жадана за його вайб зображати все як є і байдуже в який спосіб. хоча, маю погодитись, для багатьох це некомфортно. бо його читати - це як дивитись в зеркало: бачити себе, свою країну, своє оточення і своїх "дорогих" друзів. Та Жадан знає, про що пише, бо він живе всередині цього тексту.
(1 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Вт, 01/27/2026 - 17:32
#
Прочитав цю книжку після того, як її хвалили як "найсмішнішу річ, яку ви коли-небудь читали", і маю змішані відчуття. Смішна? Так, місцями. Найсмішніша? Ну, це вже перебільшення.
Джером К. Джером пише про трьох друзів які вирішують відпочити від лондонської суєти і відправляються у плавання Темзою. З ними собака Монморенсі. Сюжет простий: вони пливуть, потрапляють у різні кумедні ситуації, сперечаються про дрібниці, розповідають історії.
Але є проблема: книжка написана в 1889 році, і це відчувається.
(2 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Вт, 01/27/2026 - 13:14
#
Вічна українська класика про родинні стосунки і побут. Смішно та грішно, бо в цих образах кожен пізнає когось із своїх сусідів чи родичів. Ось така, на мій погляд, все ж трагікомедія.
Спочатку все йшло чудово. Кайдашиха - жінка-танк, яка тероризує всю сім'ю і пів села. Вона б'є чоловіка качалкою по голові, ганяється за невісткою Мотрею з рогачем, лається так, що сусіди вуха затикають.
А Кайдаш Омелько - класичний підкаблучник, який ховається від дружини і втішається горілкою.
(1 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Вт, 01/27/2026 - 01:07
#
Маю вдома=) Свого часу не хотів із нею прощатися і залишив. Висвітлення І пол. ХХ ст. мені подобається. Використовував часто і не для навчання, а для підготовки до спеціалізованих конкурсів, турнірів. Чим ближче до незалежності - тим "гірше" або правильніше - менш структуровано і розмито. Однак, наразі не знаю жодного автора, хто б впорався з цим же завданням краще.
Фактологія на місці, дати правильні, основні події згадані, приділено увагу "українському питанню" на різних етапах історії.
(1 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Вт, 01/27/2026 - 00:19
#
Інколи по-дитячому, інколи - наївно, інколи занадто просто і передбачувоно, часто без пояснень. Але це одне з кращих українських фентезі. Сісти, почитати, відпочити, навіть дорослому (прочитав її, коли мені було за 27). На думку багатьох "з претензією на Гаррі Поттера" яка провалилась. А як на мене це і не була "претензія", це доволі цікавий і своєрідний світ, а гра з часом - вічний і один найулюбленіших образів". Перша частина не найкраща і це, насправді, круто.
Темп — ще один плюс. Книжка не розтікається, не буксує на місці.
(23 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Пн, 01/26/2026 - 23:08
#
Скоріше в недочитані. Хтось радив, хтось не радив, а я не подужав.
Поклав цю книжку десь на сторінці сто п'ятдесят. Може, навіть менше - не рахував. Просто в якийсь момент зрозумів, що далі не хочу. От є сцени насильства. Багато. Дуже багато. І я розумію - Дашвар показує жорстоку реальність села, де нема закону, де виживає сильніший. Але в якийсь момент це почало сприйматися як насильство заради насильства.
Та найскладніше з мовою твору. Кажуть, що це "автентично", що так справді говорять. Може, й так.
(2 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Пн, 01/26/2026 - 22:53
#
Читав "Маленького принца" о третій ночі, коли не спалося, і ця книжка почала розпадатися у руках на якісь фрагменти, що не складалися в цілісність. Може, саме в цьому й фішка.
Сент-Екзюпері ніби пише дитячу казку, але водночас постійно підриває цей жанр зсередини. Льотчик у пустелі, який малює барана в коробці — це ж чистий абсурд, театр відсутності. Дитина просить барана, а отримує порожній квадрат з дірками. І це працює. Принц бачить те, чого немає. Ми всі так робимо.
Читати це було як дивитися на власну відсутність сенсу через чужу метафору.
(4 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Пн, 01/26/2026 - 22:40
#
Закінчив свого часу "Портрет Доріана Грея" із дивним присмаком у роті. Не можу сказати, що книга погана — вона блискуча. Але чи хочу я її перечитувати? Чи подобається мені?
В цілому книга залишає після себе дивне відчуття моральної дезорієнтації. Я не знаю, чи засуджую Доріана, чи заздрю йому. Чи вважаю лорда Генрі циніком-маніпулятором, чи мудрецем. Чи є краса виправданням аморальності, чи навпаки — найнебезпечнішою пасткою.
Що мене дійсно дратувало, так це описи. Вайлд може витратити три сторінки на перелік коштовностей та тканин, якими захоплювався Доріан, і це... нудно.