Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
#
#
Підручник з дипломатії і м'якої сили
Свого часу мені дуже не сподобалась ця книга...в'язка, важка, нудна. А образ головної героїні то розкручений і я десь соромився своїх вражень. Але наразі розумію, що тодішня моя реакція - це абсолютно нормальна річ. Скажу більше: «Роксолана» Загребельного - це найбільш неправильно зрозумілий роман в нашій літературі.
#
«За двома зайцями»: Перший український стартап «Успішний успіх»
Оце справді вічна річ, тільки давайте приберемо нафталін. Це п’єса не про «міщанство» і не про «русифікацію». Це геніальний, злий і неймовірно смішний гайд про інфоциганство та фінансові піраміди.
#
Львів - Гронінген - Вічність
Це не роман, але в кожному вірші тут сюжетів більше, ніж у деяких товстих книжках. Ірина Старовойт пише верлібри, які ріжуть по живому. Це поезія для тих, хто не любить римованих банальностей про "калину-дівчину", а шукає інтелектуального болю.
Авторка пише про те, як ми всі "зшиті" з чужих історій, старих фотографій і мовчання наших бабусь. "Ми — ходячі книжки", - каже вона і ця збірка - спроба прочитати те, що було закреслено цензурою або страхом.
#
Бережіть собори душ своїх
Ось він - роман, який коштував Гончару кар'єри, нервів і ледь не життя. «Собор» - це не просто література. Це постріл у скроню радянській системі, зроблений з любов'ю і болем, бо ж багато з українських митців того часу вірили ...в що, то вже інша історія, але...
#
#
Раб своїх активів
Фактично вчора я писав про «100 000», історію про стартапера, який прогорів, то сьогодні напишу про «Хазяїна» - олігарха, який досяг успіху, але залишився ментально в хліву.
#
Типова істоірія про та для українця
Головний герой твору - Калитка, не просто скупий дядько, а людина, яка хакнула систему свого часу, але система хакнула його у відповідь. Він живе в епоху дикого капіталізму після скасування кріпацтва. Земля - це новий біткоїн і тому хто має землю - той має владу і Герасим це зрозумів першим. Він - фанатик ефективності. Пам’ятаєте, як він будить наймитів? «Сонце вже он де, а ви ще спите!». Він не просто експлуататор, він сам працює як віл. Він не їсть смачно, не спить довго, не носить гарного одягу,іін економить на їжі для себе і кума Савки.
#
Будні воїна якими вони є ...
Це книга, яка змиває з війни весь той глазурований пафос, яким нас часто годують з екранів, і залишає лише голий, іржавий скелет реальності. Полтавець робить те, чого бояться офіційні біографи: він показує війну як важку, брудну і часто абсурдну роботу. Тут немає кіношних штурмів під оркестрову музику. Тут є нескінченне копання землі, бо лопата - це головна зброя піхоти, боротьба з мишами в бліндажі, ремонт роздовбаного «корча» і мрії про гарячий душ. Автор чесно пише про те, що 90% часу солдат не стріляє, а чекає і це чекання вимотує сильніше за бій.
#
Роман-моноліт
Це, мабуть, один з найважчих за сприйняттям і найвеличніших текстів в нашій літературі. Читати «Диво» - це як будувати собор: ти тягаєш каміння, збиваєш руки в кров, але в кінці бачиш небо. Павло Загребельний зробив неймовірне: він написав історичний роман, де головний герой не людина, а Софія Київська. Це текст-моноліт, який ламає стереотипи про "шароварну" історію і змушує мозок працювати на повні оберти.