«Велика гармонія» - збірка, яка розкриває гармонійний внутрішній світ її автора та дає підказки до гармонійного сприйняття навколишнього світу. Ця збірка – результат виховання поета, його світогляду, його таланту та людяності.

Читаючи дані вірші наче торкаєшся чогось близького і в той же час незнаного, чи скоріш, забутого. Цей контакт і справді веде до гармонії. Можливо такі твори слід частіше перечитувати, аби підтримувати гармонію в собі та в світі.

Гуцало змалював звичайне село, яких тисячі в Україні, що було вкинуте в полум’я війни, як у прямому, так і в переносному значені.

Гуцало змалював звичайних людей, що проживали в тому селі, але зобразив саме той період, коли їм доводилося лише виживати.

Характери цих людей були зображені дуже вдало, живо. Однак незважаючи на ту живість персонажів, автору вдалось якимось чином їх знеособити. Напевно, це було зроблено умисно, аби не відволікати читача від другорядного, створити відчуття певної масштабності.

Дане оповідання являє собою «наукову працю», «дослідження» «вимерлої» нації (о, скільки лапок вийшло), що є нічим іншим, як сатирою на… можна зрозуміти на кого. ;)

Чухраїнці отримали таку назву, бо забагато чухались (вже не знаю, чи ставити й тут лапки). :)

Автор розглянув основні національні риси чухраїнців, а саме:
1. Якби ж знаття?
2. Забув.
3. Спізнивсь.
4. Якось то воно буде!
5. Я так і знав.

Розглянуто ці риси було на прикладах з життя - для того, щоб всьому загалу було зрозуміліше.

Нещодавно, на одному з українських інтернет-форумів обговорювалась тема традицій української сім'ї. Так от один пункт був про те, що в українській сім'ї, часто дружина "пилить" свого чоловіка. :) Про це й дане оповіданнячко, в якому йдеться про сувору українську жінку, що навіть самого чорта здатна "запиляти". Нащо їй там якісь хати підпалені чи тварини не в гуморі?! Чорта їй подавай! ;)

Хоча, мабуть, і про те, що любов таки сильніша за будь-яке зло, проникне у найбільш тверде серце, і від пазурів недобросовісної любки постраждати може будь-хто.