Тихий Олексій Іванович – українській патріот, правозахисник, один із засновників Української Гельсінської групи, неодноразово засуджений і вбитий тоталітарним режимом Радянського Союзу.

Матеріали, що містяться у цій книзі: цитати більш ніж 250-ти авторів, лекції, офіційні документи різних часів тощо, об’єднані темою невід’ємних прав народів та людини зокрема. І, звісно, особливе місце в книзі займає боротьба українців за свої права і намагання знищити Україну та українців на противагу.

Українське село. Хата, з димаря якої крадькома тікає солодкий білий дим. Сільський голова та голова колгоспу на повний шлунок грають в шахи.

А за вікном чи то люди, чи то зомбі, що тиняються по селу, керовані лише інстинктами та рефлексами. Ці створіння іноді обступають вищезгадану хату, вдивляючись мертвими, впалими очима у білого втікача.

Захоплююча п'єса про любов, страждання, відданість, зраду, важкий вибір та докори сумління. Настільки густо заповнена пєєса почуттями, що читаючи дихати важко. Відчуваєш на грудях якийсь вантаж, тиск... Сам шукаєш вихід, виправдання, засуджуєш, борешся... Дуже хотілося б побачити театральну постановку.

Оповідання занурює у теплі спогади із дитинства оповідаччя про життя у селі, які охоплюють всі пори року та всіх рідних. Як і притаманно українським класикам, автор дуже поетично описує природу у всьому її різноманітті. В даному творі цей опис, перш за все, стосується рослин, які людина доглядає на своєму городі. У кожної рослини, хлопчик бачив певну, зовсім не ботанічну, індивідуальність, ба навіть характер. І, звісно, все це включаючи взаємодію із людиною. Подібного до цього твору, я ще нічого не зустрічав.