Українське село. Хата, з димаря якої крадькома тікає солодкий білий дим. Сільський голова та голова колгоспу на повний шлунок грають в шахи.

А за вікном чи то люди, чи то зомбі, що тиняються по селу, керовані лише інстинктами та рефлексами. Ці створіння іноді обступають вищезгадану хату, вдивляючись мертвими, впалими очима у білого втікача.

<p>Захоплююча п&#39;єса про любов, страждання, відданість, зраду, важкий вибір та докори сумління. Настільки густо заповнена п&#39;єса почуттями, що читаючи дихати важко. Відчуваєш на грудях якийсь вантаж, тиск... Сам шукаєш вихід, виправдання, засуджуєш, борешся...</p> <p>Дуже хотілося б побачити театральну постановку.</p>

<p>Оповідання занурює у теплі спогади із дитинства оповідаччя про життя у селі, які охоплюють всі пори року та всіх рідних.</p> <p>Як і притаманно українським класикам, автор дуже поетично описує природу у всьому її різноманітті. В даному творі цей опис, перш за все, стосується рослин, які людина доглядає на своєму городі. У кожної рослини, хлопчик бачив певну, зовсім не ботанічну, індивідуальність, ба навіть характер. І, звісно, все це включаючи взаємодію із людиною.</p> <p>Подібного до цього твору, я ще нічого не зустрічав.</p>

<p>Перестати кривлятися, а жити відповідно до своїх потреб та бажань - ось про що дана книга. А ще про силу, без якої не досягнути першого. А ще про людей, які з&rsquo;являються в нашому житті в потрібний момент, і про те, що такими ж людьми можемо стати для когось і ми самі. А ще про щастя, що є сукупністю всього вище переліченого. Саме так я сприйняв даний твір.</p> <p>Хороша книга молодої письменниці, що примушує згадувати, думати, змінювати...</p>