Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Київська урбаністика та формат бліц-квесту
Золоті ворота, раптова есемеска від колишньої дружини і несподіваний стрибок у гру, де на кону лежить мільйон доларів. Майор спецслужб Сергій Чемерис навряд чи планував провести найближчі тижні, носячись історичними локаціями столиці. Проте невинний з вигляду квест дуже швидко скидає маску, обертаючись на повноцінне кримінальне розслідування. Анатолій Хаженський пропонує компактний міський трилер, географія якого до болю знайома кожному киянину.
Втеча з цирку кошмарів
Третя частина цікавих пригод Одрі Роуз більше про атмосферу і стосунки ніж про детективну лінію. Менш логічна і більш романтична, трохи розчарувала бо я більше хотіла цікавої історії а не роману.
Цього разу Одрі і Томас опиняються не в лабораторії і не в замку, а на розкішному лайнері, що прямує до Нью-Йорка. Замкнений простір, обмежене коло підозрюваних і неочікувано… цирк.
Загадкові артисти, небезпечні трюки, фокуси та ілюзії «Карнавалу місячного сяйва», але вони дуже дивні і явно щось приховають. Кожен артист несе в собі загадковість і усі здаються спочатку підозрілими.
Погуляємо по замку Бран? Де ж Дракула?)
Друга частина змінює декорації , замість похмурого туманного Лондона у нас Трансильванія, замість класичного серійного вбивці вампірська містика. Мені ця ідея більше зайшла)
Містичний туманний Лондон
Дивлячись на картинку і назву очікувала, що історія буде класичним вікторіанським детективом щось темне і харизматичною героїнею і частково вгадала) Видання гарне, обкладинка і зріз , ілюстрації в середині, я кайфанула від самої книги майже… бо книгу дали почитати, моя це біль(
Одрі Роуз Водсворт сімнадцятирічна донька лорда, яка замість балів і вишивки обирає розтин тіл і судову медицину. Вона вперта, допитлива і відверто не вписується в рамки свого часу. І це, мабуть один із найсильніших елементів книги, її внутрішній конфлікт між «має бути» і «як хочеться жити».
Знак тіні
Оповідання «Знак тіні» демонструє нам Арсена Люпена у не досить звичному для нас амплуа. Він більше схожий за поведінкою на свого візаві Герлока Шолмса з його дедуктивним методом, ніж на авантюриста і злодія. І загадка, яку блискуче розгадав Люпен, це підтверджує. Отож, вся увага - на картину, яку придбав автор оповіді. Такий собі пейзажик: галявина, колодязь, руїни грецької ротонди, сонячний годинник. І підпис: 15-4-2. Цікаво! Виявилося, що наш автор той ще шпигун. Він підглядає у підзорну трубу за своєю сусідкою, незаможною швачкою, що живе з дочкою навпроти.
#
Роман швейцарського Сіменона
Швейцарська провінція 1930-х років - це не лише ідеальний шоколад, точні годинники та пасторальні пейзажі з листівок. Це ще й глухі кути людської психіки, дріб’язковість та лицемірство. Саме туди, у вигадане село Герценштайн, вирушає вахмістр Якоб Штудер - літній поліцейський із незмінною дешевою сигарою в зубах. Коли в лісовому розпліднику знаходять тіло комівояжера, місцева влада швидко і з полегшенням вішає злочин на колишнього в'язня. Справа здається закритою.
#
Справжнє обличчя Голівуду
Знаєте, «Чорна жоржина» Джеймса Еллроя - це такий собі жорсткий, брудний некролог усій цій солоденькій голлівудській мрії. Це перша книга його знаменитого «Лос-Анджелеського квартету». Еллрой бере реальну справу - страшне вбивство Елізабет Шорт 1947 року, яке так і не розкрили, - і робить з нього величезну історію про гнилу владу, тотальну корупцію та одержимість.
#
Угода з дияволом
От ми й дійшли до фіналу. «Останні години» - це п'ята, заключна книга циклу про Якова Ровнера. І тут Юрій Даценко робить найважчий і найемоційніший акорд у всій серії. Забудьте про тумани імперської провінції чи підземелля з алхіміками. Це вже глибока, темна драма Другої світової війни.
Надворі 1942 рік. Німецька окупація. У центрі Проскурова створено гетто, а на східній околиці - табір для військовополонених. Нашому Якову Ровнеру вже пішов 73-й рік. Звісно, він також потрапляє за колючий дріт гетто.
#
Спадщина подільського алхіміка
Отже, «Життя вічне» - це четверта книга, і в ній Юрій Даценко робить ще один потужний стрибок у часі. Якщо попередні три історії розгорталися в атмосфері ще відносно стабільної імперії, то тепер ми опиняємося на руїнах старого світу. Надворі 1921 рік. Часи, відверто кажучи, паршиві. Після жахливих єврейських погромів у рідному Проскурові вже немолодий хірург Яків Ровнер перебирається подалі від цього кривавого хаосу - у тихе подільське село Сутківці. Він просто хоче лікувати людей і дожити свого віку в спокої.