Рецензії та відгуки на книгу

Це оповідання викликало в мене дві протилежні емоції. Перша - позитивна. Мені дуже сподобався головний герой, хлопчик Олесь. Він слухається маму, любить природу, відмінно навчається. Однак йде проти системи. Його любов до прекрасного каже йому чинити так, як він хоче: малювати не горщика, а дятла; не погоджуватися із вчителькою та блукати лісом; думати лише про себе та фантазувати. Здавалось би, чудово! Ну, не хоче дитя малювати горщика, чого вчителька причепилася? Він же намалював досконалого дятла! Постав йому відмінно, хай розвиває свої творчі здібності.

Дійсно, для малечі можуть бути незрозумілими слова з цієї казки, адже є діалектизмами, що вживаються у Західній Україні, зокрема леґінь - то молодий хлопець. Та й імʼя чоловіка - Ольдеквіт - геть не звучить по-нашому. На жаль, я не вивчала походження цієї казки, але, напевно, то казка з Косівщини, бо на початку історії згадується цей край. Загалом казка мені нагадала братів Грімм та західну традицію, зокрема Ольдеквіт жив у замку. Треба подумати, в яких відомих українських казках згадується замок. Звідкись зʼявляється у замку бабуся, яка дає поради Василинці. Хто є ця бабуся? Чарівниця?

Це історія про кота, якого кікнули з сервера, бо він вже не тягнув мишей і був повним нулем по скілах. Але замість того, щоб впасти в депресію, він потрапив у руки геніальної піар-менеджерки - Лисички.

Це доволі магічна книжечка невідомого автора. Це псевдо одного з українських науковців, кандидата наук з держуправління, що за фахом є хіміком та вже пенсійного віку. Але хто він - не знаю. Однак перед нами дійсно мислитель, що у формі віршів у прозі а ла байок доносить думки про сутність існування. Головна думка розмислів - протистояння Весни і Осені. Це нібито дві протилежності, які ніяк не можуть поєднатися. Весна - час любові та цвітіння, Осінь - синонім самотності. В останньому розділі автор міркує, що таке щастя.