Кожна новела Томаса Манна - це роздуми про те що зостається, коли найкраща пора життя вже позаду, про те, які духовні цінності залишає людина після себе.. Тут не знайдеш сюжету як такого, бо коли у руках книга майстра тонкої інтелектуальної прози Томаса Манна, то це про духовне наповнення. Про філософію творчості, про духовність, про стриманість та шаленство, про божевільну одержимість, і багато про природу краси.

"Пригоди Олівера Твіста" або спроба Чарльза Діккенса пробудити совість людства.

Вічна класика літератури, мудра, щира, добра і трішки наївна. І щоразу читаючи, цікаво розглядати наскільки літературний класичний твір залишається актуальними і до нині.

Оповідаючи читачам історію життя Олівера Твіста, Діккенс розгортає, як в переважній більшості в літературних творах класиків, широку панораму дна суспільства. Письменник ставить питання міри добра в кожній людині та її ставлення до дітей-сиріт, найбільш незахищеної категорії дітей.

«Життя — таки дивний дарунок. Спершу ми перебільшуємо: вважаємо, що подароване нам життя вічне. Згодом ми ним легковажимо, нам здається, що воно пусте, надто коротке, ми майже готові позбутися його. Нарешті ми усвідомлюємо, що це — не дарунок, а лише позика. Тоді ми намагаємося заслужити його... Що більше старієш, то більше треба мати смаку, щоб цінувати життя. Будь-який кретин може насолоджуватися життям у десять чи двадцять років, а коли вже не можеш рухатися, треба звертатися до своєї мудрості»