Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Досить страндартно..
З перших сторінок книга обіцяла бути цікавою. Та дуже швидко я зрозуміла, що ой не те …
Історія дуже камерна, рухається у двух часових лініях. І саме ця розривність мала б працювати на ідею…
Пуаро й таємниця регати
Уявіть собі дозвілля заможних людей - прогулянку на яхті. Містер Айзек Поінтц, 58-річний чоловік, мільйонер, його партнер містер Лео Стейн, сер Джордж і леді Мерровей, американський діловий партнер містер Самуель Лезерн із донькою років 15 Ів, місіс Растінгтон та Еван Ллевеллін. Ух, нібито всіх згадала. Компанія зійшла на берег з яхти містера Поінтца «Весела русалка» і пішла подивитися на розваги на ярмарку. Найбільше атракції подобалися Ів, яка раділа з кожної дрібниці і обіцяла вийти заміж до сімнадцяти років, мати заможного чоловіка і шестеро дітей.
Минуле не відпускає, воно чекає моменту
Сієнна Вокер детективка яку змушують залишити Нью-йорк і повернутися в Ріно. Місто, з якого вона колись втекла. Новий відділок, нова справа і старі травми, які вона воліла б не відкривати. Але цього разу минуле не просто нагадує про себе воно починає писати листи у вигляді вбивств.
#
Твоя ж тінь тебе вб'є!
«Повзи, тіне, плазуй!» - це саме те концептуальне продовження попередньої книга автора "Гори, відьмо, палай!". І Меррітт тут робить дуже крутий хід: він бере клаустрофобну атмосферу першої книги і викручує містику на якийсь зовсім первісний, темний рівень. Якщо в першій частині люди гинули від рук моторошних ляльок, то тут джерелом чистого жаху стає те, від чого фізично неможливо сховатися - твоя власна тінь.
#
Наука і груба сила в тандемі
Абрагам Ґрейс Меррітт свого часу був просто зіркою, а його «Гори, відьмо, палай!» ( уявіть собі - 1932 рік написання, вау!) - це еталон того, як треба зіштовхувати холодну науку з первісним, ірраціональним жахом. До речі, невеличка ремарка: це скоріше самостійний роман, хоча в нього є своєрідне концептуальне продовження «Повзи, тіне, повзи!», де фігурують деякі з тих самих героїв.
Пісенька про шість пенсів
Оповідання «Пісенька про шість пенсів» буде більш зрозумілим англійцям, адже це частина їхньої культурної спадщини. Тому я змушена була перечитати декілька разів кінцівку, бо не дуже зрозуміла, що малося на увазі. Подеколи у творах Агати Крісті є таке - круте захоплююче оповідання, ти чекаєш на якийсь неймовірний мотив, а все вкладається у традиційний британський світогляд.
#
Ставка - твоє життя, попри те "що це не твоя справа"
Якщо ви начитавшись про Бонда думаєте, що шпигунські ігри - це тільки про агента 007 в ідеальному костюмі, то «Це не моя справа» від Чейза розірве цей шаблон у тріски. Тут на сцену виходить Марк Гірленд - один із найкрутіших і найбільш цинічних персонажів автора, який працює не за ідею, а за дуже солідний кеш.
Як сильно ви довіряєте собі??
«Дама зникає» від Етель Ліна Вайт це вже не просто детектив. Це історія, яка дуже впевнено грає з відчуттям: «а раптом, ти помиляєшся?»
Айріс Карр їде потягом і раптом розуміє , що її попутниця міс Фрой зникла. Просто зникла.. без сліду. І найгірше всі навколо поводяться так ніби цієї жінки ніколи не існувало.
Відчуття небезпеки чи переслідування?
Гвинтові сходи від Етель Ліна Вайт це той випадок, коли слово детектив грає новими фарбами.
Бо тут немає головного гри з читачем.
Є будинок. Є героїня. Є відчуття, що щось не так. І далі книга не «розкручується» вона затягує. Повільно і поступово. Настільки, що ти спочатку навіть не розумієш, у який момент стало напружено. Досить цікаво усі 400 сторінок книги це опис одного вечора та ночі, але нудно точно не буде.
#
Коли справа стосується сім'ї
«Вахмістр. Додатковий час» Кшиштофа Бохуса - це стовідсоткова імба. Це ретро-кримінал, який з головою занурює в максимально похмуру і напружену атмосферу 30-х років.