Ще одна новела зі збірки, яка дуже мене зацікавила, і спонукала до рефлексії - це новела "Ембарґо". Тема, порушена письменником не нова, подібні відчуття у мене викликали й інші твори такі як "Процес" Франца Кафки та "451° за Фарангейтом" Рея Бредбері, а мова йде про те, як людина втратила контроль над тим, що створила.

Мені дуже подобається в творчісті Іво Андрича те, як він володів здатністю майстерно передати атмосферу занепаду, те як він тонко умів відтворити відчуття як під розвитком цивілізації приховується не що інше як духовна порожнеча. Цього разу я глибше познайомилася із новелістикою письменника, зокрема із збіркою новел, яка вміщує у собі оповідання "Трактир "Титанік".

Дана новела і є наглядним прикладом відворення митцем занепаду, бо вже саме слово "Титанік" викликає асоціації із потонулим кораблем, символом руйнування старого світу.

З кожною новелою переконуюся наскільки Іво Андрич геніальний оповідач.

Розповідь "Спрага" зі збірки новел Іво Андрича описує події, які відбувалися одразу після австрійської окупації Боснії на початках ХХ століття. Як і інші новели письменника, вона ведеться від імені третьої особи. Новела досить лаконічна, але має чимало прихованих сенсів.

Ім'я Анни Франк досить популярне , але, на жаль, всесвітньої слави дівчинка здобула в наслідок трагічної долі в часи війни. Дівчинка, яка вже стала символом юності, якій так і невдалося розквітнути подорослішавши, життя якої у молодому віці ганебно забрала війна.