Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
На новий лад..?
Сучасний український cozy- детектив рідкісний гість, особливо якщо йдеться про геометричну історію в дусі класики. Книга Катерини Литвин одразу заявляє про свої амбіції , замкнений простір, обмежене коло підозрюваних і злочин, що стається буквально «серед усіх».
Щоб убити людину треба жадати її смерті всіма фібрами душі.
Щоб убити людину треба жадати її смерті всіма фібрами душі.
#
Джентльмен-грабіжник, підліток-геній та замок із секретом
Сюжет обертається навколо легендарної Пустої голки - скелі в Етрета, яка виявляється не просто природним дивом, а гігантським сейфом французьких монархів. Люпен, як завжди, краде шедеври і зникає в нікуди. Але цього разу йому протистоїть не старий добрий інспектор Ганімар, а юний ліцеїст Ісидор Ботреле. Цей підліток з мізками комп'ютера (в епоху, коли їх ще не вигадали) починає розплутувати справу, в якій пасує вся поліція Франції.
#
Страх старості
Перед нами третя частина трилогії, і якщо чесно, тут у діда вже остаточно зірвало стоп-кран. Якщо у "Смерті" була тягуча депресія, у "Цвинтарі" - чорний гумор і стьоб над кіношниками, то "Нехай усі уб’ють Констанс" - це якийсь суцільний хаотичний забіг на виживання під кислотою ностальгії.
#
Подарунок від цвинтаря на Гелловін
Якщо перша книжка була про депресняк у туманній Венеції, то тут (у другій частині "Цвинтар для божевільних") Бредбері закидає нас у самісіньке пекло - за лаштунки Голлівуду 50-х років.Наш знайомий чувак, той самий молодий письменник з першої частини, трохи піднявся. Його наймають на круту кіностудію клепати сценарії. Гроші платять норм, але місцевість специфічна: студія буквально межує зі старим цвинтарем. Між ними тільки стіна.
#
Як страшно бути нікому непотрібним...
Коротше, якщо ви думаєте, що Бредбері - це виключно про Марс, літо, кульбабове вино і спалювання книжок, то тут у вас трапиться жорсткий збій матриці. "Смерть - діло самотнє" - це Бредбері, який раптом одягнув потертий плащ, насунув капелюха і пішов гуляти під дощем по самих злачних і депресивних місцях.
#
Мертва дівчина, будинок біля озера та сільська параноя
Зав'язка тут - це просто бінго всіх трилерних штампів. Головний герой Андрій страждає від втрати коханої. Що він робить? Правильно, слухає друга і їде лікувати нерви в глушину, у будиночок біля озера. Спойлер: це ніколи не працює. Замість релаксу з вудкою хлопці отримують свіжий труп, поліцейське розслідування, місцеві байки про прокляте озеро і стійке відчуття, що з кущів за ними постійно хтось витріщається. Звучить як класичний сетап для голлівудського слешера 90-х, який перенесли на наші реалії.
#
За старими боргами завжди приходять. Іноді - рівно через двадцять років.
Коротше, розклад такий: уяви собі ідеальну картинку, від якої з часом починає трохи нудити. У Наталі все рівно і стабільно. Чоловік Олів’є, дві дорослі доньки, хороший будинок десь там на березі Сени. Сама вона стюардеса, роками мотається по світу, живе на валізах. Здавалося б, нормальна буржуазна гавань: живи, пий своє еспресо зранку і не смикайся.
#
Вулична приреченість
Значить так. Якщо ви звикли до Несбьо з його товстезними томами про Харрі Холе, де розслідування тягнеться, як гума, на 600 сторінок - забудьте. "Кров на снігу" - це взагалі інша історія. Це як короткий, точний удар під дих у темному під'їзді. Жорстко, швидко і суто по ділу.
Пʼять апельсинових зерняток
Оповідання «Пʼять апельсинових зерняток» ставить більше запитань, аніж дає відповідей. Принаймні мені воно здалося незакінченим чи закінченим на найвищій ноті, несказанним. Інтригуюча назва. Неймовірна експозиція. Читаєш із завмиранням серця в очікуванні трилера… До речі, сам Конан Дойл поставив це оповідання на сьоме місце з дюжини найкращих про свого героя-слідчого. А це багато про що говорить.