Новелу “Чайка на ім’я Джонатан Лінгвінстон” я б віднесла не так до сучасної прози, а до мотиваційних книг, які допомагають розібратись в собі та додають наснаги боротись і вдосконалюватись.

А ще - зграя чайок мені чимось нагадало давнє суспільство, де кожен мав бути таким як треба, як всі. Тут навіть батьки Джонатана виступили на боці більшості за те, щоб покарати чайку і “виключити” його з зграї.

Хоча дорога до пізнання себе забирає багато сил, досягнення досконалості - це та мета, яку чайка все ж зміг осягнути. 

Відразу скажу, що систему Поліванова ненавиджу. Це знущання над українською та японською мовами. Цим я відразу даю зрозуміти, що в рацензії писатиму Учіха, Какаші, а не Утіха та Какасі. Сподіваюсь це не вплине на ваше сприйняття рецензії.

Багато чула про твір « Овід» та врешті вирішила прочитати. На мою думку, кожен може зробити свої висновки від прочитаного та осмислити описане з точки зору свого світогляду. В анотації вказано, що це роман про «революціонерів», проте моя думка протилежна.

Головний герой книги – студент-католик на ім’я Артур – зростає самотнім , шукає підтримки стає в ряди забороненої організації «Молода Італія» , яка бореться за визволення краю.

Мадам Боварі – це історія про дівчину на ім’я Емма - романтична та дещо непрактична людина, яка  виходить заміж за простого лікаря Шарля Боварі.
Вихована на романтичних романах, Емма уявляла чоловіка дещо іншим : мужнім, сміливим та пристрасним. 
Тож швидко жінка відчуває себе самотньою та нещасною. 
Прагнучи розваг та любові, знаходить розраду в обіймах місцевого бабія Буланже. Кілька років Еммі вдавалося обманювати найближчих людей, які навіть нічого не підозрювали про цей зв’язок.