Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Що впало, те пропало
Це історія про те, як темні сторони людської душі можуть прокинутись через внутрішній конфлікт. Головний антагоніст цього роману, людина, яка в своїй пристрасті до письменника переходить межу. Його любов до літератури стає хворобливою, перетворюючись на одержимість. Книга стає частиною його особистої ідентичності. Книга стала містком, який, з одного боку, з’єднує, а з іншого — веде до катастрофи. Кінг підкреслює, як у світі, де все більше людей намагаються знайти себе у чужих історіях, це «з’єднання» може стати причиною особистої катастрофи.
Куджо
Кінг показує як буденність тріскає під тиском випадковості. Усе звичне стає декорацією для безвиході. Куджо не монстр у класичному розумінні. Його лють — це не зло, а нещасний збій у природному порядку. Кінг не робить із нього чудовиська — радше жертву. Тут немає героїв, є лише люди, що намагаються витримати. Донна, яка опиняється в машині, замкненій між спекою і страхом за дитину, — це не “сильна жінка”, а людина, зведена до межі. Її боротьба не героїчна, а тілесна: вона дихає важко, думає уривками, тримається за життя, не розуміючи, навіщо.
Біллі Саммерс
“Біллі Саммерс” — історія кілера, який прагне залишити минуле позаду. Книга про людину, що живе між двома світами — світлом і тінню, насильством і надією. Кінг досліджує що лишається коли людина відмовляється від того, ким була? Біллі спостерігає за світом і це спостереження поступово перетворюється на сповідь. У процесі виконання останнього завдання він стає автором власної історії. Кінг пише тут інакше, ніж у більшості своїх книг. Менше містики. Він не поспішає, дає час помітити як звучить тиша в маленькому містечку.
Повна темрява. Без зірок
“Повна темрява. Без зірок” — це чотири історії об’єднані одним нервом. Що стається, коли звичайна людина опиняється сам на сам зі своєю темрявою? У “1922” зло не приходить ззовні — воно проростає з провини, з дрібного, буденного рішення, зробленого в ім’я вигоди. Повільне розкладання совісті тут описане з майже фізичною точністю — земля, щури, запах гниття. Кінг показує, що каяття не завжди рятує, іноді воно просто триває. “Великий водій” — оповідь про травму, у якій помста звучить як форма відновлення власного голосу.
Протистояння
Це розгорнута сповідь людства, яке залишилося наодинці з власною тінню. Стівен Кінг не малює апокаліпсис у звичних фарбах хаосу. Світ роману розвалюється через невміння людей чути одне одного. Смертоносний вірус лише оголює те, що давно гнило під поверхнею. Але водночас з’являється щось крихке й справжнє: потреба в добрі, у спільності. Кінг сплітає величне й буденне. Його герої живі. У кожному з них відчувається вага вибору. Кінг не підсовує жодної втішної брехні. Його апокаліпсис — про оголення сенсів.
Найкращий подарунок
Якщо ви спитаєте: «Яку книгу подарувати іноземцеві, щоб вона розповідала про Україну й демонструвала все найкраще, що ми маємо?», я відповім однозначно: «UkraЇner”. Я купувала видання 2019 року, до повномасштабного вторгнення, нині переглянула оновлену версію минулого року. Дещо дійсно змінилося у світлинах, однак ідея та сама. Редактори та упорядники презентують такий собі фотоальбом, якісно виготовлений, із неймовірними фото, зробленими з ідеального ракурсу. Подібного не побачиш навіть у закордонних фото довідниках / наші таки навчилися!
Щоденник відомого націоналіста
Це невелика книжечка, підготовлена в середині двадцятого століття, являє собою щоденникові записи відомого в майбутньому націоналіста Дмитра Донцова. А у 1918 році особливо ніхто ще Донцова не знав. Тож він розповідає про свої враження від Києва травня 1918 року і по січень 1919 року. По суті, це період правління гетьмана Павла Скоропадського, прибічником якого Донцов був. У вступі до щоденникових записів автор пояснює, що робив їх не щодня, як правило, вночі.
Керрі
Це болісна притча про те, як суспільство створює власних чудовиськ, а потім з жахом дивиться, як вони піднімаються з попелу приниження. Кінг пише про людей, які бояться всього, що не вписується в їхні вузькі рамки. Його Керрі живе серед людей, але поза їхнім милосердям. І коли світ нарешті тріскається — тріскається не від сили магії, а від ваги зневаги. Кінг поєднує газетні уривки, уривки звітів, уривки спогадів, немов намагається скласти документ катастрофи. І саме ця багатоголосність створює відчуття правдивості.
Інститут
Кінг досліджує зіткнення розуму й системи, таланту й насильства, людяності й функціональної бездушності. Сюжет простий у своїй основі: дітей із надзвичайними здібностями викрадають і поміщають до таємного закладу, де з них намагаються «витиснути» користь для державних цілей. Але за цією науково-фантастичною оболонкою — історія про владу що виправдовує будь-які методи, і про те як найслабші можуть чинити опір. Cтрах у романі не має надприродного обличчя. Він технічний, логічний — саме яким і буває справжній жах у світі дорослих.
Салимове лігво
Зло не приходить раптово, а проростає тихо серед знайомих облич і вечірніх новин. Це не історія про потойбічних створінь — це про звичність зла, яке знаходить собі дім у людській байдужості. Кінг вибудовує атмосферу поступово, дозволяє спочатку закохатися в це містечко, відчути його ритм. І лише потім цей знайомий світ починає темніти. Коли перші сліди жаху стають очевидними, вже запізно: зло встигає стати частиною звичного пейзажу. Це про страх перед порожнечею, про спокусу підкоритися, перестати чинити опір. Містечко заражається мовчанням.