You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Прошу, оберігай маму
Не з першої спроби Південна Корея почала розкривати літературні таланти. В обох випадках це книжки письменниць, перекладені українками і наскільки невдалим виявився перший тандем авторки і перекладачки, настільки ж другий дует (Шін Гьонсук і Ханна Кузьменко) справив позитивне враження. Я не впевнений, що колись познайомлюся з Південною Кореєю в якості туриста, та книжка завжди стає в пригоді, коли бажання пізнавати світ не співпадає з можливостями банальними і тривіальними.
Сімейні узи
Спокійно реагуючи на зірковість митців, я випробовую і експлуатую їхні таланти собі на користь. «Вона (він) – краща (кращий)!», - і це провокує мене. Я запрошую книжку письменника до себе, починається дружба: книжка і читач. Три книжки Кларісе Ліспектор чекали на мою увагу два роки, одна з них – «Сімейні узи», найкраща з точки зору знавців, успішно пройшла випробування. І тут я починаю уявно знайомитися з авторкою. Все дуже складно! Дивіться: відома бразильська письменниця українсько-єврейського походження. Навіть приємно усвідомлювати, чи не так? Наша!? Так і не зовсім так.
Пьольса
Весь досвід мого читацького життя, а це понад пів століття, починаючи з другої половини минулого і донині, давав упевненість в незмінній якості шведської літератури. Нехай цей жарт, непідвладний спростуванню, залишиться істиною аж до останнього дня. А причина тому проста: в своєму дитинстві, яке не здається мені аж таким віддаленим, книжкою, прочитаною неймовірну кількість разів, стала повість шведського автора – Уллє Маттсона «Бриг «Три лілії»».
Колгосп тварин
Здавалося би... Ми – нинішні і Орвелл – кінця сорокових років минулого століття. Я не про всіх нас в контексті змісту «Колгоспу тварин», лише про вузький сегмент, тонкий прошарок суспільства, який марить тією «вєлікай дєржавай», описаною англійським письменником після доповіді валлійського журналіста - Ґа́рета Джонса про терор і голод в СРСР. Останній став свідком, очевидцем більшовицької злочинної політики щодо власного народу, а британець майстерно описав у форматі казки механізми дії «народної» влади.
Після кави
Філософ, перекладач, письменник і поет, науковець, носій і знавець арабської мови, дослідник літератури. По прочитанні роману про автора додам іще одну помічену мною властивість: він знає, розуміє і любить музику, особливо музику великих композиторів старої Європи, прекрасно орієнтується в оперній царині. Напевно ж, розбирається в особливостях світової кухні. З набором таких якостей і письменницьким талантом не написати хорошу книжку? Абдуль Рашид Махмуді віднині належить до творців прекрасної літератури за версією читача на ім’я Ігор Р.
Колір повітря
Якщо моє особисте визначення Абдо Вазена, як ліванського романтика не вірне, тоді хто ж такі романтики? Письменник доволі відомий на своїй Батьківщині і володіє не лише прозовим словоми, а й римою, тобто належить до числа сучасних творчих інтелектуалів Близького Сходу.
Син роду
Як можна узагальнено охарактеризувати європейську літературу? Точно в такий спосіб піддається узагальненю і африканська художня література і для цього я застосує надкоротке слово – ніяк. Бо це нереально. Дати більш-менш коректну характеристику творчому доробку митців цілого континенту означає виявити наївність, з якою мені доводилося пересікатися на життєвих орбітах з окремими унікумами, які, зустрівши яскраво вираженого африканця, ще й запитають: «А ти, часом, не знаєш Річарда Камбінду?» Ну так, що там тієї Африки і хто ж не знайомий з Річардом?
Далеких країв не буває
Хоч я подаю відгук про художній твір, почати хочеться про важливі означення, які потребують пояснень. Наприклад, ми часом плутаємо природу і походження таких явищ, як нaцuзм і фaшuзм. Перше – плід ідеології міжвоєнної Німеччини, а друге – теж ідеологія, тільки італійського походження. І обидві ці ідеї просувалися в життя на території названих країн паралельно.
Ой, лише, або З чим їдять вундеркіндів
Останні дві-три книжки не запали мені настільки глибоко в душу, щоб писати про них відгук, аж раптом, розвантажуючи свій мозок ввечері перед сном, по розділу, по розділу, іноді під звуки ППО, дочитав оце дитяче диво. Треба ж знати, який виховний і розважальний матеріал пропонувати майбутнім онукам. І доки переселенські умови не дозволяють почати збирати велику дитячу бібліотеку, користуюся творчими здобутками письменників з ближнього оточення. Ось воно – влучання в яблучко. Книжечка, подібна до легкокрилого метелика, наповнена веселими оповіданнями, із серії книжок про Ойку та Лишка.
Найпотаємніший спогад людський
Безперечно, моя версія найвидатніших творів сучасності підлягає оскарженню, якщо ви багато читаєте і для себе створили свій літературний «Олімп», але я стоятиму на своєму, дочитавши до кінця «Найпотаємніший спогад людський».