Рецензії та відгуки на книгу

Упевнена, що творча спадщина Михайла Могилянського ще знайде вдячного читача. Я ж із захопленням хочу поділитися думками про новелу «Ратовниця», яку опубліковано в цій книзі, поряд із уже згадуваними мною вище «Стріл», «Наречена», «Згуба». У цій новелі опису інтиму взагалі нема, хоча головною героїнею є повія (проститутка). І новела має більше соціальне звучання, схоже із творами класиків української літератури. Головний герой десь знімає помешкання - це була звична річ у Києві початку 20 століття.

«Тіні забутих предків» - це текст-галлюцинація, де за етнографічним фасадом ховається справжня первісна пітьма. Коцюбинський написав не просто історію про Карпати, він створив простір, де людина розчиняється в природі, як сіль у гірському потоці. Це важке читання, бо воно не апелює до розуму, воно б'є прямо в підсвідоме, в ті пласти нашої пам'яті, де ми ще боялися лісу і вірили в живий голос вітру.Колорит тут не для краси, він  як густа смола, що заліплює очі.

Памʼятаю, як у школі під час прочитання цієї повісті я була дуже зла на головного героя, який вирішив пожертвувати життям власного сина заради збереження життя тухольців. Я б так не змогла. Тепер, під час війни, знаю чимало історій, де служать і батько, і син, вважаючи це за свій обовʼязок перед державою. Напевно, саме в такому контексті слід розглядати повість: Захар був готовий пожертвувати життям одного з мешканців громади задля порятунку всіх інших. Чи вчинив би так само Максим, якби був на місці батька? Не впевнена. 

Книга нового, молодого письменника, який лише починає свій шлях у літературі та сміливо розвиває власний стиль. Прочитати її мені пощастило завдяки подрузі книжковій блогерці, якій одній із перших випала нагода познайомитися і з автором Максимом Похитоном і його новою роботою «Коротке життя Джессі».

Це історія, що порушує важливі теми виживання, самотності, дружби та відповідальності. Розповідь ведеться від імені маленьких мешканців лісу, що додає тексту особливої чарівності й глибини.