Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Головна

Рецензії та відгуки на книгу

Усі / Найкращі / Конкурс

Зареєструйтесь щоб отримати доступ до всіх рейтингів.

4.5
Середня: 4.5 (2 оцінок)
Опубліковано marusya84 Ср, 01/28/2026 - 19:37

#

Класика жанру

А для мене, знову ж таки виходячи з власного досвіду, ця повість стала дуже близькою й дуже зрозумілою. З роками.  Кайдашиха - типова свекруха, для якої ненавидіти невістку - сенс існування. Якою б невістка не була - дівчиною з перцем, як Мотря, чи тихою і набожною, як Мелашка, вона все одно її ненавидить. Їй нічого не подобається і ніхто не подобається. Жити з такою жінкою зможе лише каблук, як влучно було підмічено рецензентом Сергієм. Та навіть життям це не назвеш, виживання скоріше. Не дивно, що Кайдаш ударився в релігію та алкоголь. А найбільше мене дивує не це.

вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (2 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Ср, 01/28/2026 - 16:48

#

Прочитав за порадою своїх учнів і зрозумів, чому ця книга стала культовою для підлітків. Ґрін пише про Майлза, який приїжджає в школу-інтернат і закохується в Аляску - дівчину, яка палить, читає, бунтує і тягне за собою всіх. Вона хаотична, непередбачувана, жива, а потім ... в потім вона гине і книжка розламується навпіл - "до" і "після". Перша половина - легка, смішна, про дружбу та перші кохання. Друга - про те, як жити, коли людина, навколо якої обертався твій світ, зникла.
вподобати
1 користувач вподобав.
4.235295
Середня: 4.2 (17 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Ср, 01/28/2026 - 14:54

#

Текст, що переписав правила і став взірцем

"Старий і море" - це текст, який переписав правила того, що може художня література. Гемінґвей взяв найпростішу конструкцію - старий рибалка, риба, океан - і створив твір, який одночасно є реалістичною повістю, філософською притчею, екзистенційним маніфестом і трагедією в класичному розумінні.
Центральний конфлікт - боротьба Сантьяго з марліном - це не просто риболовля, це протистояння людської волі та байдужого космосу. Марлін у Гемінґвея не ворог. Старий поважає рибу, говорить з нею, називає братом. 

вподобати
1 користувач вподобав.
4.5
Середня: 4.5 (4 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Ср, 01/28/2026 - 13:44

#

Прочитав "Робінзона Крузо" вперше в дитинстві і це була крута пригодницька історія про хлопця на безлюдному острові. Перечитав нещодавно і зрозумів, що мої враження за 25 років якось кардинально в певних моментах інші. То ж чого я не помічав раніше і що може помітити сучасний читач ? По-перше, Робінзон божевільно практичний. Він не страждає від самотності, не впадає в депресію, не сходить з розуму.
вподобати
2 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Опубліковано marusya84 Ср, 01/28/2026 - 12:19

#

Гриць і цигани

Своєрідна інтерпретація Кобилянською відомої народної пісні «В неділю рано зілля копала» про Гриця, який кохав двох дівчат, не знав, з ким одружитися, а коли обрав, то друга дівчина викопала зілля та отруїла хлопця. В Кобилянської ж Гриць має циганське (чи як зараз модно казати - ромське) походження. Його нагуляла дружина ромського отамана Мавра. Тож дитину вирішено було віддати українській парі, а сама Мавра залишилася в селі. Минає час, Гриць стає гарним хлопцем, йому до вподоби дві дівчини - чорнява і горда Тетяна, яка дружить із Маврою, та білява Настя.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
Опубліковано Олександра Кузнецова Ср, 01/28/2026 - 12:16

#

Книга Тома Фелтона «По той бік чарівної палички» — це відверта автобіографічна розповідь актора про життя за межами образу Драко Мелфоя та про ціну ранньої слави. Відкриваючи цю книгу, я ніби заходила за лаштунки добре знайомої сцени, де, здавалося, наперед знала головного героя — Тома Фелтона, передусім як виконавця ролі Драко Мелфоя у фільмах про Гаррі Поттера. Здавалося, що це буде легка й ностальгійна історія про зйомки та славу. Проте вже з перших розділів стало зрозуміло, що «По той бік чарівної палички» — це значно глибша й чесніша розповідь, ніж я очікувала.
вподобати
1 користувач вподобав.
4.75
Середня: 4.8 (16 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Ср, 01/28/2026 - 01:44

#

Свого часу закрив "Тигролови" і подумав: як, до біса, ця книжка взагалі з'явилася? 1944 рік, Багряний у німецькому таборі для переміщених осіб, тільки вийшов з ГУЛАГу, де провів п'ять років. Бачив пекло радянських таборів, голод, розстріли і от, замість того щоб писати про жахи, він береться за... пригодницький роман "про полювання на тигрів" ? Міг би написати щось похмуре, про страждання. А він пише про вільного українця, який сам собі господар, який не боїться ні тигрів, ні чекістів.Це була його форма опору.
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (6 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Ср, 01/28/2026 - 01:12

#

Цю книгу я не читав, мені її читали, розповідали, пояснювали ... Так ти сприймаєш по іншому. Тому мій відгук буде своєрідний і нетиповий для чоловіка, а може то й добре ? (риторичне запитання). Овенс чудово пише про болота і птахів, але насправді пише про те, як чоловіки формують жіночу психіку. Батько, який залишає дочку, вчить її, що вона нічого не варта. Перший хлопець, який кидає, підтверджує цей урок. Другий, який бреше і намагається взяти силою не заслуговує хоча б на дещицю поваги. І коли ти, чоловік, і тобі про це читає жінка - починаєш розуміти.
вподобати
2 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Опубліковано Олена Кудієнко Ср, 01/28/2026 - 00:06

#

Полліанна – як ліки!

Мене дуже вразила книга Елеонор Портер " Полліанна".Як відгук на цю прочитану книгу, я написала вірш
« Полліанна – як ліки! »
У штаті Вермонт, близ Білдінгсвіль містечка,
В червневий день в містечку Гарінгтон…
Місс Поллі зустрічала несердечно
Сирітку. Бо померли Дженні й Джон.
Сестричка Дженні доньку народила
І одружилась всупереч батькам…
Зате дитя своє нагородила
Зв’язавши імена сестер одним ім’ям.
Дівча – сирітку звали Полліанна!
Така маленька, гарна і чудна,
Волосся світле й сукня бавовняна…

вподобати
3 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (3 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Вт, 01/27/2026 - 22:31

#

Якщо по-жаданівськи, то варто читати цю книгу, сидячи на кухні, палячи сигарети й п'ючи каву, що вже давно стала холодною. Та я не палю і каву мені можна лише раз на добу...) Просто люблю Жадана за його вайб зображати все як є і байдуже в який спосіб. хоча, маю погодитись, для багатьох це некомфортно. бо його читати - це як дивитись в зеркало: бачити себе, свою країну, своє оточення і своїх "дорогих" друзів. Та Жадан знає, про що пише, бо він живе всередині цього тексту.
вподобати
1 користувач вподобав.