На перший погляд, нова книга Дмитра Савченка є наскрізь неоднорідною і строкатою. Ще навіть до того, як починаєш читати, відчуття гармонії зникає і впадаєш у якийсь дисонанс, що затягує і не полишає до останніх сторінок. Такий ефект створює і сама назва – КИЇВ ХУНТА СІТІ (ці три слова з різних мов одразу налаштовують на несерйозний лад, створюють враження стьобу) , і художнє оформлення книги (здається, що такі візерунки і кольорова гамма краще б виглядали у поліграфії для кондитерської, але аж ніяк не на книзі про військову тематику).