Рецензії та відгуки на книгу

Світ настільки завалений дрібницями, що люди не розрізняють якість продуктів, які споживають для задоволення інтелектуальних потреб. Хтось ведеться на цікаві описи, комусь западають у душу відгуки знайомих, а хтось просто звик бігати за продукцією мас-маркету. Тому історія, на яку я зверну увагу, варта того, щоб її прочитали, аби зрозуміти, що це не ваше, або ж навпаки – це те, що закохає вас у ромфант.
Книга «Двір шипів і троянд» від Сари Дж. Маас певно вже втратила свою бувалу популярність, але люди досі читають цю історію, переживають її з персонажами і за персонажів.

«Відьмак. Останнє бажання» — збірка фентезійних оповідань польського письменника Анджея Сапковського, написана у жанрі епічного фентезі та видана 1993 року. А щодо українського перекладу, то перше оповідання з серії «Відьмак» було опубліковано в українському журналі «Всесвіт» 1990 року в перекладі Миколи Рябчука. Повністю ж офіційний переклад українською всіх 8-ми книг серії «Відьмак» з'явився лише у 2016-2017 роках у видавництві «КСД» у перекладі Сергія Легези. Обсяг — 288 сторінок. За своєю структурою він поділяється на 13 оповідань.

Цікавий твір, а після фільму, то навіть і певним чином культовий. Крайтон відродив динозаврів у сучасному світі. Під час читання вживаєшся у вигаданий світ, співпереживаєш героям, вникаєш у теорію хаосу по Малькому. Але точно не найцікавіше у Крайтона, що я у нього читав. Проблема в тому, що разом із незаперечними заслугами автор його відчутно недопрацював. Я навіть чув думку, що ляпи та недоробки у Крайтона — фірмова фішка. Не візьмуся це твердження узагальнювати на всю творчість автора, але до Парку юрського періоду, воно відноситься повною мірою.

Мені складно порівняти цей роман Діка з чимось ще — не можу назвати себе знавцем жанру, хоча, звісно, щось із альтернативки мені траплялося. Але то було більш розважальне чтиво, тут же явно солідний багатошаровий твір, з філософським підтекстом, з Книгою змін із чуждої мені культури, з багатообіцяючою поетичною назвою «Людина у високому замку», яка (назва) ніяк себе не виправдала (тут спойлер: нема тут ніякого замку). У принципі мені не складно повірити у світ, описаний автором.