You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Чорлі
Нестайко - мабуть, мій улюблений дитячий письменник. Випадково прослухав з телефона цю досі незнайому мені казку і підняв собі настрій. За форматом вона наближається до короткої повісті. У ній нічого незвичайного, але її можна рекомендувати боязким дітям, щоб привити трохи більше сміливості. Це вона робить ненав'язливо, розповідаючи про пригоди хлопчика Айка. Якби я її прочитав у дитинстві, можливо оцінив би ще на бал вище ;).
Перехресні стежки
Москалі перевели цю поему на свій "язьік" як «Раздорожье», тобто, коли шляхи розходяться. Тоді як в оригіналі заголовок звучить як «Перехресні стежки». Це коли шляхи-доріжки, життєві стежини різних людей сходяться і розходяться протягом усього життя, перехрещуються. Саме цей сенс якнайкраще відповідає змісту роману. Але чи то по причині вбогості свого язьіка, а чи за немоги перекладача осягнути всі тонкощі варіацій мови, чи ще з якого злого умислу, але, як мінімум назву, тут вони спотворили, та й лихо з ними.
Украдене щастя
Героя твору Миколу уже не назвеш молодим, йому було близько 45 років. А ось його дружина, Ганна, так, була молодицею років 25-и. Так їх окреслив сам автор. До заміжжя Ганна любила Михайла Гурмана, котрий тепер став жандармом. Вони хотіли одружитися, але там був конфлікт з братами Анни і, коли Гурмана забрали в армію, брати позбулися Анни, залишивши собі належний їй посаг. Ганна думала, що її коханий загинув у Боснії. Так само думав і Микола. Так що він не крав їхнє щастя; якщо так можна сказати про щастя, то його вкрали злі брати Ганни.
Великі сподівання
Здебільшого мені подобається англійський класичний роман, ну там Бронте, Дж. Остен, трохи менше Уайльд тощо. Але з Діккенсом до цього роману поки не складалося. Не можу сказати, щоб на мене справили сильне враження його «Олівер Твіст» або «Різдвяні історії». А ось читаючи «Великі сподівання», я отримав багато задоволення, тепер подумую, може, почитати ще його «Коперфільда»...
Твердиня
Роман наповнений штампами, які вже мені зустрічалися у книгах, фільмах: на кшталт мегалітичної кладки, великих блоків чи списку дат катастроф та кількості їхніх жертв (автор навіть сам у тексті називає фільм, де весь сюжет закручений навколо такого списку). Деякі пасажі теж мені здаються підозрілими, але мені ліньки їх перевіряти. Автор не гидує чорнухою на зразок намотаних кишок або смакування лопання черепа від удару молота і бризок з мізків, сюди ж навіщось додається сцена з відвертою «полуничкою».
Холодний яр
Не можу сказати, що читати цей твір сподобалось. Не знаю як можуть подобатись описані, пережиті автором події. Читати було реально важко і читав довго, з перервами, але твір того вартий і більше того, він вартує найвищої оцінки. І також вартує подяки всім тим людям, завдяки яким роман не згинув і стало можливо прочитати його, взнати про ті події сучасному читачу. І я також вважаю, що цей твір варто вивчати якщо не в школі, то у вишах, або додавати як окреме завдання по вивченню історії України.