Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Жінка, яка змінила уявлення про одяг
Я не дуже захоплююся відомими модельєрами чи дизайнерами одягу однак якби я хоч раз у житті зустріла Коко Шанель я б апдодувала їй стоячи. Чому?
Тому, що попри дитинство у бідній сім'ї і важку долю Коко Шанель змогла не лише стати дорослою жінкою а й на віки змінити уявлення про одяг. Наприклад вона довела, що чорний одяг можна одягати не лише на похорон а й на роботу чи на прогулянку бо завдяки цьому вбранні люди більше звертатимуть увагу на обличчя людини а не на красу того, що є на ній.
#
Жіночий біль без анестезії та міфів про «берегиню»
У нас століттями було заведено писати про жінку або як про святу матір-страждальницю, або як про демонічну відьму. Оксана Забужко у збірці «Сестро, сестро» бере цей картонний іконостас і просто розносить його на друзки. Це неймовірно тілесна, жива і до крику болюча проза, яка дихає і кровоточить.
Дзвонар
«Дзвонар» - це збірка громадянської та філософської лірики Марії Павленко, в якій авторка осмислює сьогодення, найчастіше - песимістично. Багато поезій присвячено захистові української мови, поетеса пишається своїм українським корінням і закликає шанувати мову. Доволі символічно звучить образ кладовища, де написи на памʼятниках виконано російською. Це особисто ображає пані Павленко, вона вважає, що так людина поховала й свій генетичний код.
#
"Експрес" до пекла 1919 року та ціна комісарського слова
Забудьте про естетику попередніх книг, де злочини розслідувалися в затишних маєтках, а вбивцю шукали серед панів чи міщан. У п'ятій книзі Кокотюха безжально вириває читача з часів гнилої, але стабільної імперії і кидає в абсолютну криваву м'ясорубку 1919 року. Катеринославщина. Влада міняється щотижня. Закону більше не існує, його замінив маузер.
Капосні вірші
А мене чомусь ці вірші не зачепили зовсім, читаються важко, а деякі слова геть не зрозумілі. Наприклад, слово «почеберяли». Я розумію, що автор використовує принцип скоромовки й йому здається веселим чеберяти через черешню. А я не бачу в цьому сенсу. Так само віршик про ліс, який накривався і накрився. Що автор мав на увазі? Муха цеце чомусь знесла яйце і не знає, що з ним робити. Але пропозиції павука і ко звучать для мене дико: зокрема, комар пропонує його зʼїсти! Може, авторові ця пропозиція і видається веселою, але мені - геть зовсім ні. Та й муха не знає, чому вона знесла яйце.
#
Коли карма приходить без запрошення
У нас є суддя Георгій - чувак, який звик, що він «бог» у своєму маленькому місті. Він рішає долі, бере на лапу, почувається королем життя і думає, що система під ним. Але Лис не був би Лисом, якби не влаштував йому повний system failure. Раптом з’являється хтось таємничий, хто починає грати з суддею в «пилу». Це не просто месник, це дзеркало, яке показує Георгію, яке він насправді сміття.
Нерівність
Казочка про природну нерівність, на яку слід зважати у багатьох ситуаціях. І я б усе-таки підкреслила слово «природну», тому що соціально лисиця і журавель є рівними, вони мають житло і рівні можливості запросити один одного в гості. У дорослому житті можна трансформувати ці два образи в чоловіків і жінок, високих і невисоких людей, людей різних національних культур. Тож під час виконання спільної роботи і спілкування слід зважати на цю нерівність і не пропонувати жінці важку фізичну роботу, наприклад.
#
Територія легального бешкетництва
Забудьте про нудні віршики, де треба бути «чемним хлопчиком» і вчасно лягати спати. Андрусяк і Птаха створили справжню літературну диверсію. Це легалізоване бешкетництво, яке тренує дитячий мозок краще за будь-які шкільні підручники.
#
Пасивна агресія та дзеркальні кордони
Забудьте про те, що це казка про невдалу дружбу тварин. Це геніальний, століттями відшліфований посібник із розпізнавання токсичних стосунків і захисту власних кордонів. Це історія про те, як відсутність емпатії руйнує будь-який суспільний договір.
Мертвецький Великдень
Ще одне оповідання великого Квітки бурлескно-реалістичного спрямування. Головний герой - Нечипір, пʼяниця, що виніс із хати все, що міг. Його дружина Пріська замучилася з ним, адже їй доводиться шукати грошей, аби забирати назад закладені ним речі, якось вона навіть вдарила чоловіка, бо сил уже не було. І от напередодні Великодня Нечипір так напився та наївся (частина вареника залишилася між зубами), що заснув. І наснилося йому, що він у церкві серед мерців, які справляють Мертвецький Великдень та хочуть зʼїсти його вареника. Врятувало пияку лише настання ранку та його крик кукуріку.