Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Найпопулярніший модерністський роман
В університеті нам казали, що той, хто зможе прочитати «Улісс» Джойса, може прочитати будь-який інший твір. Банально прочитати, а не розібратися в усіх колізіях роману. Скажу відверто: у 20 років читати подібну літературу було складно. І не лише через значний обсяг. Сім років Джойс писав твір, який періодично забороняли через порнографію (наведено опис мастурбації головного героя із завершенням процесу збудження), час від часу хвалили. Перед нами один день з життя Леопольда Блума. Це 16 червня 1904 року. Дублін.
Антифашистська новела
«Маріо і чарівник». Про цю новелу хотілося б сказати більше. Вона має автобіографічний характер і розповідає про відпустку родини оповідача на італійському курорті, де в один з вечорів усіх розважав чарівник Чіполла. Він гіпнотизував людей та потім морально з них знущався. Але глядачів це влаштовувало. Вони аплодували його майстерності. Насамкінець фокусник зміг загіпнотизувати молодого та наївного офіціанта Маріо, якого дуже любили діти оповідача. Маріо повірив у те, що фокусник - це його кохана дівчина, з якою в нього непрості стосунки, і він цілує мага в щоку.
Полковнику ніхто не пише
Це мовчазний гімн людській гідності, написаний із болем і надією. Маркес створює потужний образ героя, який веде свою війну з невблаганним плином часу та байдужістю системи. Це історія про те, як людина стоїть на руїнах свого життя, зберігаючи внутрішню стійкість. Бойовий півень — це символ пам'яті та крихка остання надія. Роман є універсальним дзеркалом для кожного, хто колись чекав листа, що так і не прийшов. Стиль Габріеля Гарсія Маркеса тут, мов осіння ранішня прохолода, що пронизує до кісток, відрізняючись від звичного магічного реалізму.
Мантиса
«Мантиса» — це витончена диверсія у свідомість митця. Роман є камерною виставою між автором та його музою, яка тут — це хамелеон, що змінює маски: від покірної супутниці до домінуючої фурії, від спокусниці до аналітика. Джон Фаулз використовує абсурдну ситуацію, щоб провести блискучу сатиру на літературний бомонд і проаналізувати природу творчості. Це філософське дослідження, що показує: акт творення — не божественний дар, а психологічна війна. Його проза — це лабіринт, де кожен вислів — це дотепний натяк, що створює атмосферу сюрреалістичної гри.
Коханка французького лейтенанта
Це витончена гра, замаскована під роман. Джон Фаулз не просто пише, а грається з літературою, руйнуючи її канони. Автор, наче таємний співрозмовник, звертається до читача, коментуючи події і, що найважливіше, даруючи йому вибір. Ця техніка перетворює роман на захопливу інтелектуальну подорож, змушуючи нас віч-на-віч зустрітися з вічними питаннями про долю і свободу волі. Це глибоке філософське дослідження, що показує: навіть у найконсервативнішому світі завжди знайдеться місце для бунту.
Очима клоуна
Це портрет бунтаря, що відмовився грати за правилами. Ганс, що приміряє маску клоуна, стає дзеркалом, у якому відбивається уся фальш «німецького економічного дива». Книга є витонченою дисекцією буржуазної моралі, що прикривається благочестям, але приховує порожнечу та апатію. Цей твір змушує нас задуматися, хто насправді носить маску: клоун, який бачить істину, чи суспільство, що наполегливо від неї тікає. Стиль Генріха Белля — це поєднання хірургічної точності та глибокої меланхолії.
Війна з саламандрами
Карел Чапек використовує саламандр як іронічне дзеркало, в якому відбивається уся людська ницість. Він показує, що справжні монстри тут — не морські створіння, а монстри, що живуть у серці людини: жадібність, расизм та короткозорість. Роман розпадається на фрагменти: газетні вирізки, наукові звіти та шматочки приватного листування, імітуючи стиль хроніки, що надає оповіді документальної переконливості. Стиль Чапека — це хірургічна точність журналістики, огорнута в гірку іронію. Його проза, мов зонд, проникає в саму сутність людського існування.
Вовки Кальї
Цей роман — це міст, викуваний з вестерну, що веде до серця Темної Вежі. Він переносить читача на кордон між жанрами, де канони Дикого Заходу переплітаються з магією та технологіями. Сюжет віддає данину поваги епічним оповідям, а Стівен Кінг, як майстер, що працює з кількома нитками одночасно, переплітає динаміку вестерну з багатогранним світом. Стиль Кінга тут — це сплав традиції та новаторства. Його проза, мов кінокамера, вихоплює найдрібніші деталі, занурюючи в атмосферу роману. Автор легко перекидає нас від шаленої напруги бою до спокійних філософських роздумів.
Кіт без прикрас
Замість солодкої ідилії, Террі Пратчетт вимальовує віртуозний портрет кота, знявши з нього всі прикраси. Він показує нам хитрого стратега, суворого господаря своєї території і абсолютного монарха, що зневажає людські умовності. Автор використовує кота як іронічне дзеркало для відображення наших власних недосконалостей, нашої потреби ідеалізувати і контролювати те, що за своєю суттю є диким. Це не історія, а збірка афоризмів і спостережень про складний танок між людиною та дикою природою, де головний герой — сама котяча сутність. Стиль Пратчетта — це зброя, що складається з дотепності.